BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 19 СІЧНЯ 2001 року |

Смерть у Львові

СИМФОНІЯ ЧАСУ

Тарас ВОЗНЯК

“... в гніві без краю і без жалю,
але й без гніву”
Юрій Андрухович, “Перверзія”, (1,136)

Чи не найбільш знаний та, поза всяким сумнівом, дійсно талановитий сучасний галицький та дуже львівський (попри те, що інколи мешкає у Станіславі) письменник Юрій Андрухович, вистилізовуючи у своєму останньому (і, як на мене, найкращому) романі “Перверзія” атмосферу сучасної Галичини та Львово-Франківська, звернувся до міста чи ілюзії, до нього подібної, – до Венеції. І то, гадаю, не через те, що й там є свій Святий Юр – собор Сан-Джорджіо Маджоре.

Не маю сумніву, що шановний метр добре вичув майже невловний, проте визначальний запах, що панує у цьому місті. Запах тонкий, солодкий та інколи млосний. Очевидно, щось більше, ніж тільки спільність центральноєвропейського (не побоюся того слова) походження поєднало Стаса Перфецького/Юрія Андруховича (“Перверзія”), народженого у колись австро-угорській, а тепер українській Галичині, з Ґуставом фон Ашенбахом/Томасом Манном, уродженцем сусідньої – колись німецької, а тепер польської – Сілезії/Пруссії (“Смерть у Венеції”), а заодно і Ґустава Малєра – уродженця австро-угорської, а тепер чеської Моравії
(G. Mahler, Symphonie Nr.4 G-dur) – в їх потязі до колись австрійської, а тепер італійської Венеції.

Для тонкого знавця ароматів його не можуть перебити ні терпкі йодовані та солоні запахи моря, що періодично приходять із лагуни, ні парфуми чергової Ади Цитрини, ні розкішне розмаїття відтінків поту в Венеційській опері. Він розлитий у всій тканині колись молодого та радісного міста, міста авантюристів, куртизанок і торжищ. Бо ж колись воно мало інший запах – запах східних прянощів, тосканських та грецьких вин, оливок та хіті.

Зрештою, як і молодий Львів – місто, оспіване срібною латиною у ХVII столітті Себастьяном Фабіаном Кльоновичем у його “Роксоланії” (2,68). Для нього це Львів, “багатий на пахощі всякі...”. На початках саме запахи Сходу панували на львівських торжищах, крамницях та винарнях: не даремно ж бо над містом задомінувала прекрасна вежа Корнякта – дар патриція і чи не найбільш славного торговця винами у нашому місті.

Однак уже Кльонович у цьому розмаїтті запахів та звуків вчуває тривожну сурму, що “засвідчує нам...безповоротність годин, що прудко збігають на безвість”. Певний тонкий солодкавий запах.

Якщо Венецію знизу підточує тисячі раз описана та оспівана всюдисуща волога та пліснява – “зелена пам’ять моря” (1,134), саме море, лагуна як її легат, що повільно, але безповоротно її поглинають, то і Львову “унизу омиває...підвалини Стікс”. На жаль, у львівському варіанті Стікс утілився у стару львівську каналізацію. Однак не тільки.

Нещодавно редакція “Журналу “Ї” вирішила на веб-сторінці журналу (www.ji-magazine.lviv.ua/ї-інформ) подавати візуалізовану актуальну хроніку з життя міста. Вона спробувала перелічити, які ж події сталися у Львові у 2000 році, що могли б бути знаковими як для міста, так і для такого року.
Дистилювати саму квінтесенцію цього року. І наштовхнулася на щось дуже симптоматичне. Отже, які події стали пуантами у Симфонії “Львів’2000"?

Після бурхливої зустрічі Нового року-2000 та першої “несправжньої” зустрічі нового тисячоліття хміль вивітрювався з міста в Andante cantabile (W.A.Mozart. Symfonie 41) аж до травня, коли, мов грім з ясного неба у Dies Irae (W.A.Mozart. Requiem KV 626 minor/D-moll, Dies Irae), на місто спало закономірне безглуздя смерті Ігоря Білозора. Закономірне, бо воно мало статися, хоч як не по-блюзнірському це звучить, саме у цьому місті. На жаль, власне за час Незалежності та загального зубожіння і тілом, і духом у чаді отупіння та самоїдства ми втратили почуття реальності та благородного страху перед усім, а найперше – перед самими собою (W.A.Mozart. Requiem, Rex tremendae). Ми дозволили насамперед собі, а не іншим, допустити до того, що трапилося саме так. Безглуздо і бездумно на вулиці було банально вбито людину, яка, напевно, й не усвідомлювала всієї знаковості свого імені.

Для нас не стали пересторогою і тривожно-методичні, як прибій розпачливої Lacrimosa (W.A.Mozart. Requiem), – одне по одному – падіння львівських камениць (винна-бо стара львівська каналізація, Стікс, що монотонними хвилями підточує фундаменти наших домівок) на розі
вул. Валової та Сербської, на Проспекті Свободи, на пл. Міцкевича, на вул. Зеленій...

Промовистим апофеозом руйнувань став “безгоспний” готель із символічною назвою “Україна” (пл. Міцкевича), що впав 4 січня 2001 року, – після святотатського, при непохованому покійному, бурхливо нами відсвяткованого Нового року-2001.

Ледь відчутними паралелями звучала ближча для Львова тема польських військових поховань на Личакові (W.A.Mozart. Requiem, Tuba mirum), якій вторила віддаленіша (але яка ж щемка у перших тактах Kyrie!) тема українських поховань у Польщі (W.A.Mozart. Requiem, Kyrie). Обидві витончені у своїй нелюдськості.

Однак вершиною стала смерть львів’янина та українця з дивним іменем Георгій Ґонґадзе. Новий рік-2001 вся Україна та Львів зустріли при його непохованому тілі. Чи можна було б уявити таке деінде? Чи гідно просто людині, навіть не людині публічній, вибрикувати при покійникові в домі? Хто святкує прихід Нового року та нового щастя при непохованому? До якої межі ницості має ще дійти суспільство? Чи цьому й межі немає? Запитання, на які немає відповіді, або ж відповідь – “немає”.

І вже не докором, а благородним, м’яким, майже лагідним сумом повіяло на місто з відходом кир Мирослава Івана Кардинала Любачівського, відходу тихого і просто людського (W.A.Mozart. Requiem, Hostias), що, як на наші реалії, виявився радше винятком, ніж правилом.

То в якому ж місті насправді ми живемо? Напевно, Андрухович, попри його натужні спроби здаватися безтурботним бубабістом-веселуном, таки першим відчув той запах – запах венеційського Острова Смерті, солодкаво-нудотний сопух помирання, під легкими подмухами якого наша позбавлена весла гондола поволі дрейфує у сферу моторошного спокою.

Звичайно, можна і на цьому будувати своє майбутнє. Зрештою, Венеція власне цим і торгує, продаючи своє неперевершене помирання чужинецьким туристам – від Томаса Манна (Der Tod in Venedig), Ґустава Малєра (G. Mahler, Symphonie Nr.4 G-dur, Ruhevoll.Poco adagio) – і до Юрія Андруховича (“Перверзії”). Або ж і співвітчизникам, як-от Лучано Вісконті з його чи не найбільш витонченою вершиною – кіноверсією La morte a Venezia.

Підсумовуючи цю вервицю руйнувань та смертей як наш річний здобуток, який висновок маємо зробити? Очевидно, Місто – і те, що воно символізувало для українців останні шістдесят років, – уже вкотре зазнало нищівної поразки.
Воно витратило свою енергію майже намарно. В Україні будується якась держава, якесь суспільство, до якого плекана Львовом “українська ідея” не мають аніжоднісінького відношення. На маргінеси на кшталт Львова викидають лишень уламки розбитих політичних кораблів або ж на 99,6 відсотка ідентифіковані обезглавлені тіла.

Але, з іншого боку, де похорони є подіями? У глибокій та безнадійній провінції, що живе “від празника до празника” і від похорону до похорону.
Однак що нас чекає у цьому так не по-людськи розпочатому році? Може, остаточне руйнування справді нічийого, опанованого різного роду набродом готелю з назвою “Україна”? Чи продовження тієї ж теми – теми повільного вмирання міста та його ідеї (W.A.Mozart. Requiem, Kyrie) у Симфонії “Львів’2001"? Однак спочатку ми повинні поховати всіх своїх мертвих, щоби стати гідними називатися хоча би просто людьми.

POSTUP - ПОСТУП
№11 (669),
19 СІЧНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Основний інстинкт
·Чи зросте після пенсій зарплата?

ПОГЛЯД
·Медики вважають, що навчання у другу зміну шкодить школярам
·Не можемо втрачати традицій

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·На які гроші житиме наше місто у 2001 році
·Екологи знатимуть, як зробити копальні безпечними для довкілля
·У Львові можуть убити за одну цигарку
·КІЛЬКА СЛІВ
·Колишній готель "Україна" обіцяють відреставрувати
·Фахівці радять кожному бути готовим до звільнення з роботи
·Підприємців умовляють не порушувати митні правила

ГАЛИЦЬКА СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Львову потрібні базари чи багатоповерхові супермаркети?
·Чиновники від медицини не визнають початку епідемії кору на Львівщині

ПОСТУП З КРАЮ
·Парламенту вдалося реалізувати основний інстинкт
·Чи підвищать після пенсій зарплату?
·Ющенко здався?
·Візит Папи Римського перенесено
·КРАЙ
·Доноси у школах скасував прокурор

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Репресії на Острові Свободи
·Бородіна спіткала доля Лазаренка
·Джозеф Кабіла замінив свого батька
·Австрійці виплатять компенсації жертвам Голокосту

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Кучма і Тимошенко загрожують гривні
·Ненормальний долар
·Німці викликають до суду євро
·СВІТ

НАС 800 ТИСЯЧ
·Життя - смугасте, як матрац... І раптом - однотонний
·Вона - мрійниця
·Нивка і бурок

АРТ-ПОСТУП
·"Асоціації-2000" - виставковий розлам
·Смерть у Львові

АВТО-ПОСТУП
·Літаючі автомобілі - вже не фантастика
·Повний "фарш" в автомобілі
·Вантажівки робитимуть гуртом
·Крах американської мрії

СПОРТ-ПОСТУП
·Медведєв уже програв
·У першому рейтингу тисячоліття Україна - 34-а
·Україна без нагород
·Міхаель Шумахер може залишити "Феррарі"
·Грузини втрачають свою футбольну гордість
·Геннадій Защук: Формула українського чемпіонату повинна бути комбінована
·З Каспаровим - нічия

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·У метро роблять масаж
·ГОРОСКОП