Життя - смугасте, як матрац... І раптом - однотонний
ТИХІ
Наталя ЧУХНО
Існує кілька категорій людей: активні, пасивні і тихі. Як мисливці – буйно помішані, рибалки – тихо помішані, ... а решта не піддається градації. Тихі – різновид пасивних. Для тих, хто повзає, важливо визначитися. Щоб створити певне замкнене коло знайомих і друзів. І не руште цього кола. Бо це – МОЄ .
Вона закінчила львівське медичне училище. За фахом – акушер. Працює медсестрою. Майже – за фахом. Роботи чекала рік. Просто ЧЕКАЛА.
– Знаєш, якщо б у людини були крила, вони б заважали їй повзати.
– Та Ти – романтик. Чи Ти не пробувала жити без неї, без романтики?
– Я романтик настільки, наскільки це притаманно будь-якій жінці. Практика в пологовому будинку відкрила мені очі: жінка пов’язана зі світом болем і кров’ю, а чоловік – лише спермою.
– Це – грубо! І так типово для медика... Це змінило Твоє ставлення до протилежної статі?
– Ні, це змінило їхнє ставлення до мене. Річ у тім, що медикові набагато важче існувати серед усього цього... Тому майже в усіх працівників цієї сфери виникає певна захисна оболонка. Не хвилює мене, що з ким діється. Можливо, це черствість. А щодо протилежної статі, я просто вмію чітко визначати: де – робота, а де – дозвілля. Щоб це не видавалося цілковито суб’єктивними теревенями, я можу показати письмове підтвердження своєї обізнаності із психологією жінки .
– Із психологією вагітної жінки?
– Усі жінки перебувають у стадії вагітності. Вони – вагітні ідеями. Деяким вдається їх втілити, у декого вони так і залишаються фантазіями. Щоб налагодити стосунки з протилежною статтю, треба менше думати. Коли я щось роблю – я не думаю: краще виходить .
– У цьому є певна частка автоматизму. Автоматизмові також потрібно вчитися.
– Ти – здуріла?! Це ж абсурд! Мене раніше страшенно мучив комплекс: я – страшенно велика, товста, як Руслана Писанка, і загалом чоловік поруч почуватиметься пігмеєм. Із віком усе це кануло у вічність.
У жінки зараз є проблема, єдина проблема. Це не фігура, не емансипація, не чоловік, не кухня і не діти... Це – усвідомлення її повноцінності. А повноцінність не формується через причетність до когось або до чогось. Я можу бути повноцінною лише тоді, коли вирішуватиму сама: де, з ким і навіщо. Бо приходить мале, 16 - 18 років, і робить аборт. Приходить 22 - 25 років і так само...
– На помилках вчаться...
– Та як воно тупе, закомплексоване “телє”... І воно сі встидає сказати: “надягни ґуму”. А потім усе життя – коту під хвіст. Колись зло брало, дивлячись на це все. Тепер – плювати. Пам’ятаєш: я казала, що не думаю. Не думаю, бо – знаю. А знання – це сила.
– Порадь щось мудре наостанку.
– Порад не буде. Розкажу корисний прикол, як відмовляти в будь-якій ситуації. Просять тебе про щось і додають: “Ти ж – добра, ти – не відмовиш”. А ти: “У мені живе дві людини. Добра – не може відмовити, а друга – може. Сьогодні на зміні – друга”.
|
|
