З Каспаровим - нічия
ШАХИ
Іван ГЕЛЕМЕЙ
Українські вболівальники шахів із особливим нетерпінням чекали на 4-й тур супертурніру у Вейк-ан-Зеє (Голландія), адже Василь Іванчук білими мав протистояти Ґаррі Каспарову. У першій половині 90-х років Іванчук (разом із Карповим) був головним турнірним суперником тодішнього чемпіона світу.
Настали інші часи: Каспаров втратив титул, Іванчук дещо відійшов у затінок, але львів’янин і надалі вважає кожну зустріч із Каспаровим головною в турнірі: спеціально готується, спеціально налаштовується. І не щадить ні себе, ні суперника! Так сталось і цього разу. Іванчук здивував Каспарова рідкісним варіантом Сицилійського захисту. Здавалося, що у білих немає нічого особливого, та з “простішим” суперником львів’янин цілком міг би витворити якесь чудо і перемогти. Але Каспаров упевнено нейтралізував усі загрози і зафіксував нічию.
А загалом, 4-й тур видався вельми жвавим: відразу три результативні партії! Володимир Крамник і Олексій Широв виграли і наздогнали Каспарова, а Олександр Морозевич програв Майклу Адамсу й опустився “в маси”. Власне, Морозевич міг скористатися тим, що Каспаров зіграв унічию і, перемігши білими Адамса, одноосібно очолити турнірну таблицю. Але... англієць, напевно, дуже образився, що росіянин вирішив виграти у нього з допомогою “національної британської зброї” – ґамбіту Еванса! Відтак такий знавець ґамбітних ігор, як Морозевич, уже в дебюті став грузнути в нагромадженнях власних фігур.
Здавалося, білі віддавали пішака, щоб атакувати, черні ж брали його з надією захиститись і контратакувати. Насправді ж усе вийшло навпаки: слони білих упирались у барикади власних пішаків, а фігури чорних добиралися до ворожого короля... Тож Адамс просто “з’їв” Морозевича.
Неймовірно принципова зустріч була у Крамника. Багатьом ім’я його суперника – голландця Тивякова – здасться незнайомим, але саме у баталіях із ним відточував шахову майстерність чемпіон світу в юності. Причому, якщо Тивякова тоді вважали “генієм” і майбутнім чемпіоном світу, то Крамника – ні. Час розставив усе на свої місця, але турнір у Вейк-ан-Зеє несподівано надав Тивякову шанс в одній-єдиній партії довести, що він не такий простий, яким його вважають! Цей свій шанс голландець, граючи чорними, використовував майже до самого кінця партії, і лише перед настанням цейтноту Крамник почав поступово перегравати Тивякова в жорсткій, конкретній боротьбі. Чемпіон світу виграв, але партія двох колишніх земляків тримала глядачів у напруженні більше, ніж будь-яка інша.
Продолжив свою путь “до глибин” голландець Пікет: пів-очка з чотирьох у рідному турнірі могли приснитися йому тільки в жахливому сні. У 4-у турі на шляху Пікета з’явився іспанець Широв, який, до того ж, мав грати білими. У Російський партії білі швиденько підібралися до ворожого короля: ферзь із конем мало не організували матову атаку. Відкуповуватися чорним довелося пішаками: одним, другим, третім... Потужний кінь Широва зрештою загинув, ферзів суперники розміняли, атаку було відбито, але ендшпіль для Пікета став не кращим за мітельшпіль...
І ще три партії завершилися нічиїми: Федоров (Білорусь) – Ананд (Індія), Топалов (Болгарія) – ван Велі (Голландія) та Леко (Угорщина) – Тімман (Голландія).
Після 4 турів становище лідерів таке: 1-3. Каспаров, Крамник і Широв – по 3 очки; 4-7. Морозевич, Ананд, Тімман і Адамс – по 2,5; 8-9. Івачнук і Леко – по 2.
|
|
