Літаючі автомобілі - вже не фантастика
ПРОГРЕС
Практично з моменту появи автомобіля винахідники намагаються примусити його злетіти. У самому тільки Американському патентному бюро зібрали понад 80 патентів на “літаючі автомобілі”. Усі вони різні, та кожен конструктор так чи інак прагнув створити масову крилату автомашину. На жаль, більшість “автолетів” так і не змогла піднятись у повітря.
Curtiss Autoplane – дітище Ґленна Куртісса, якого справедливо називають батьком “автомобільної авіації”. Його машина мала три крила розмахом близько 12 метрів і пропелер у задній частині кузова. Апарат не літав у звичному розумінні цього слова, та міг відірватися від землі на незначну висоту. Непогано для 1917 року!
Airphibian – іще одна спроба пристосувати літак до земних доріг. Для цього винахідник Роберт Фултон запропонував “скидати” на землі не лише крила, але і хвостову частину з пропелером, а процес конвертації займав не більше як 5 хвилин. Шестициліндровий двигун розганяв апарат до 80 км/год. на землі та до 190 км/год. у повітрі. Але Робертові не вдалося знайти надійного спонсора...
При першому погляді на ConvAirCar здавалося, що легкий літак здійснив невдалу посадку на дах дводверного седана. Та модель планували поставити на конвеєр!
Імпонувала низька витрата палива – тільки 5,3 л на 100 км у “літаковому” режимі. Плани завалилися разом зі самим “КонвЕйрКаром” під час третього іспитового польоту в 1947 році.
Aerocar – найвідоміший сьогодні літаючий автомобіль. Його водієві (чи пілоту?) не треба було довго готуватися до польоту: захотілося – злітай! Пропелер у хвостовій частині з’єднали з двигуном приводним валом довжиною 3 (!) метри. Компанія “Форд” навіть збиралася продавати його через свою мережу, та зненацька вибухнула нафтова криза 70-х і завершила цей проект.
Отож, жодну конструкцію минулих років так і не довели до досконалості. Але експерименти показали, що автомобіль можна навчити літати! Потрібні лише цілеспрямованість і міцна фінансова основа. Групи ентузіастів узяли на озброєння сучасні комп’ютерні технології і намагаються придумати щось особливе. І от нещодавно з’явилась інформація, що незабаром у Південноафриканській Республіці почнуть робити останню модель літаючого автомобіля американської фірми Moller International. Апарат далекий від незґрабних гібридів літака та легкової машини, а історія його створення починається в 1965 році. Тоді Пол Моллер продемонстрував публіці перший зразок “літуна” XM-2, який піднімався в повітря з місця, але тоді не міг рухатись у горизонтальному напрямку. Через 24 роки з’явився M200X. Сьогодні в його “послужному списку” вже 200 польотів на висоті до 15 метрів. І от остання модель M400 Skycar – “небесний автомобіль”.
M400 побудували для “поїздок” на незначні відстані: він може злітати й сідати вертикально, тобто практично у будь-якому місці. Крейсерська швидкість у повітрі – 563 км/год., а дальність польотів – майже 1500 км. При цьому пальне він витрачає, як звичайний легковик – 11,7 л на 100 км. У повітрі та на землі Skycar несуть чотири гвинти в окремих корпусах. Двигунів вісім: роторно-поршневі двигуни Ванкеля сумарною потужністю 960 к. с. Дії “водія” максимально спростили: він тримає в руках лише два важелі, а вони зв’язані з центральним мозком-комп’ютером. У майбутньому комп’ютер цей збираються зв’язати зі супутником, аби миттєво визначати місце перебування машини у будь-який час.
Але не варто думати, що за “кермо” цього диво-автомобіля дозволять сісти зі звичайними правами водія, – зараз у Федеральному управлінні авіації США розробляють спеціальну “пілотну” ліцензію. І нарешті про ціну машини.
Сьогодні вона складає... $1 млн.! Щоправда, якщо почнеться масове виробництво апаратів, вона знизиться до 60000 доларів.
|
|
