Що вік прийдешній нам готує?
РУБІКОН
Петро РАДКОВЕЦЬ, Іван РАДКОВЕЦЬ
Властиво, нічого не змінилось. Як і тисячу років тому народжуються й вмирають люди, народжуються й вмирають держави, а життя й надалі йде своєю дорогою. Як зустрічали прихід нової ери наші предки 2000 років тому, нам достеменно невідомо. А ось прихід 1001 року Київська Русь зустрічала вже хрещеною. Проте не забувала і своїх древніх богів, ведучи літочислення від створення Світу.
Прихід кожного наступного століття знаменувався подіями, які наклали відбиток на всю подальшу історію нашого краю. Так, зокрема, на межі ХІ-ХІІ століть Галичина боронилася від нападників зі Заходу та Сходу. А найбільш вагому перемогу здобула над мадярами 1099 року під Перемишлем.
1199 року, щойно після смерті князя Володимира, Роман Мстиславович удруге заволодів Галичем і злучив його з Володимиром. Так постала Галицько-Волинська держава. Ось як зазначає І.Крип’якевич у своїй книзі “Історія України”: “Це була важлива подія: утворився новий сильний політичний організм на заході, що міг перейняти на себе спадщину після занепадаючого Києва...”
Перша згадка про Львів увійшла до Галицько-Волинського літопису, який було завершено наприкінці ХІІІ ст. Отже, перше століття, яке на своєму віку зустрічало наше місто, було ХІV. Розпочалося воно з того, що 1301 року помер князь Лев. І одиноким володарем держави став його син Юрій.
Наступне – ХV століття. Львів зустрічав його уже керуючись не руськими законами, а німецьким, або так званим Магдебурзьким правом. Оскільки 1349 року польський король Казимир ІІІ, загарбавши галицькі землі, приєднав Галичину до своєї держави. Надалі плин часу львів’яни мали змогу відслідковувати за годинником на вежі Ратуші, який уперше згадано 1404 року.
На межі ХV-ХVІ ст. Львів уже був економічно високорозвинутим містом, маючи низку цехових об’єднань та “воскову комору”, засновану 1496 року, яка контролювала якість меду та воску, що йшли на експорт. Проте, зустріч ХVІ ст. стала останньою в історії готичного Львова, який знищила пожежа 1527 року.
У наступне – ХVІІ – століття Галичина входила уже маючи книги Івана Федоровича, школу Успенського братства, а кілька літ перед тим, у Бересті, відбувся з’їзд православних єпископів, на якому були вироблені умови об’єднання з католицькою церквою. Минуло понад сто буремних років, перш ніж 1700 року львівський єпископат прийняв рішення про перехід на унію.
Згадуючи Львів ХVІІ ст., не можна оминути такої постаті як Богдан Хмельницький, якого наше місто бачило не лише учнем єзуїтської колегії, але й могутнім гетьманом.
На зламі ХVІІ-ХVІІІ століть (у 1704 році) виснажений Львів не зміг протистояти шведському королю – Карлу ХІІ. І протягом ХVІІІ ст. влада у Львові змінювалась ще неодноразово. Доки 1772 року, після першого розподілу Польщі, місто не перейшло під владу Австрійської імперії, у складі якої зустріло нові – ХІХ та ХХ століття.
Огляд подій ХІХ століття докладно висвітлений у львівських часописах того часу, які на своїх шпальтах, як і сьогоднішня преса, відводили місце для подій як світового та загальнодержавного значення, так і світській хроніці.
Гортаючи пожовклі сторінки газет столітньої давності, мимоволі приходить думка: щось схоже сучасні львів’яни читають щодня...
Даючи огляд подій 1900 року, часопис “Діло” від 2 (15) січня 1901 року зазначає: “Та мимо загального воєнного настрою Росія і Франція не переставали відігравати ролі опікунок мира”. Окремо подано як входили у нове, ХХ століття, Англія, Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Росія, Голландія, Сербія, Італія.
“О Австрії подамо трохи больше дат...
У перших місяцях минувшого року звертав на себе увагу великанській страйк робітников у копальнях угля; приніс он багато шкоди населенію, бо ... подскочила безподставно ціна угля...
В Австрії в минувшим році шуміли лише дальше дрожді з того пива, якого наварив ще граф Каз. Бадені. Спор межи Німцами і Чехами, викликаний Баденівськими розпорядженнями язиковими”, довів до того, що навіть бюджет потрібно було приймати згідно зі спеціальним розпорядженням.
Проте, не лише “війна Англійців із Бурами” та “заверуха в Хінах” цікавила львів’ян напередодні нового століття.
“Епохальний день 31 ц.м. [грудня] – перехід із ХІХ до ХХ століття у цілому світі буде відзначатись дуже урочисто. У католицьких країнах урочистості будуть зконцентровані в костелах. І у Львові в багатьох святинях від самого ранку будуть тривати відправи, казання, будуть представлені найсвятіші таїнства, а на схилі останнього дня в цьому столітті віруючим буде дозволено приступити до пристолу. Опівночі в деяких костелах будуть відправлені Богослужіння і відспівано Te Deum laudamus.” (Gazeta Lwowska,
30 грудня, 1900 р.)
А чимало українців Львова нове століття теж зустрічали з молитвою. Ось як про це подає газета “Діло”: “Опівнічні Богослуженія в львовских церквах руских на стрічу нового століття з днем Нового року 1901 згромадили множество богомольних вірних. В Успенской церкві така була глота, як рідко коли.
Здалось би вже отворити другу міску церковь (при Народном Домі). Обіцяно прецім, що она отворить ся в червні 1900 р.”
1 січня 1901 року, як і 2001, припадав на понеділок. І не дивлячись на те, що понеділок – “день важкий”, кожен розважався, як умів. Хтось скористався з нагоди і переглянув уривки з репертуару за 1900 рік нещодавно відкритого міського театру. А про інших “любителів Мельпомени” Gazeta Lwowska у числі №3 за 1901 рік розповіла таке: “Велику неприємність із кровопролиттям спричинили “веселі” гості в шинку Witza при вулиці Слонечній. Причина скандалу, жертвою якої стала голова одного з музикантів й інтер’єр шинка, полягала у відмові гри на скрипці. Організаторів арештовано”. А напередодні, на цій же вулиці, “У Новорічну ніч злодії “почистили” кравця З.Сеіда ... забрали вбрання, білизну і т.д. на суму до 500 К.” (Gazeta Lwowska, №3, 1901р.)
Наших сучасників не здивуєш будь-якими новорічними конкурсами. Але й на початку ХХ ст. вони не були дивиною. Один із львівських часописів розповідає: “Учора [1 січня 1901 р.] перед полуднем у будинку Галицької ощадної каси, у присутності двох членів та дирекції, відбулось річне преміювання слуг фундацією Феліціана Лясковського, встановлене для домашніх слуг мешканців міста Львова ...” Премія призначалася 36 кандидатам, з яких багато хто нагороджувався не вперше. Зокрема, вшосте преміювали служника, який вірою та правдою слугував своєму господарю 50 років і 9 місяців. У списках нагороджених зустрічаємо як чоловіків, так і жінок. Наймолодший, із вперше премійованих, служив своєму господарю 15 років.
Дбали в ті часи і про вбогих. Так Gazeta Lwowska в одній із заміток початку ХХ ст. повідомляє: “Президіум магістрату звертається до всіх добре знаних доброчинців мешканців міста Львова, й просить всіх, хто робить закиди гміні про опіку над вбогими, щоб замість розсилання новорічних листівок, призначені на ці цілі кошти ласкаво надати для допомоги місцевій бідноті. Ці подання можна надавати в президіум магістрату та в дільничні комісаріати”.
Події ХХ століття в історії нашого краю, напевно, можна буде оцінити лише із плином часу. І невідомо, що вік прийдешній нам готує, але, озираючись у минуле, можна побачити ознаки майбутнього.
|
|
