Парламент шукав свободу слова
ЗМІ
Дмитро ЯЦЕНКО
У вівторок у Верховній Раді відбувалися міжнародні парламентські слухання, присвячені свободі слова та розвитку інформаційної сфери держави. Черговий сплеск депутатської цікавості до журналістських проблем виявився – як і завжди – дуже емоційним, однак поки що безрезультатним для українських засобів масової інформації. Мало хто з доповідачів наважився відверто заявити, що ніякої свободи слова в Україні немає, однак ніхто й не сказав, що свобода слова в нашій державі є.
Центральними моментами парламентських слухань можна назвати два виступи – голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Олександра Зінченка та матері зниклого журналіста Лесі Ґонґадзе (до речі, її вихід до трибуни народні обранці зустріли стоячи). Зацікавлення промовою Олександра Зінченка полягало в одному: саме йому було б доречно відповісти на питання, чи є свобода слова в Україні. Конкретно на нього народний депутат так і не відповів, однак у своєму баченні ситуації зі свободою слова повністю поховав кількарічні досягнення української демократії. На думку Олександра Зінченка, сьогодні в Україні не існує незалежного від влади інформаційного ринку, спостерігається незаконне утискування журналістів. Попри таку критику, саме очолюваний ним парламентський комітет мав би законодавчо сприяти покращанню становища у сфері засобів масової інформації. Олександр Зінченко вважає, що існуючі правові норми відповідають вимогам розвитку демократичного суспільства, хоча й додав, що сьогодні закони про діяльність ЗМІ треба удосконалювати. У численних інтерв’ю після парламентських слухань голова комітету заявив, що відповідні поправки до законів можуть бути готовими вже за кілька тижнів.
Така посилена увага до проблеми свободи слова була зумовлена насамперед скандалами навколо зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе. Виступ у парламенті Лесі Ґонґадзе ще раз довів, що влада так нічого й не зробила для розслідування резонансної справи. Більше того, за словами пані Лесі, на родину журналіста тепер чиниться тиск із метою якнайшвидшого поховання тіла, знайденого в Таращі, яке експертиза з імовірністю 99,6% називає залишками зниклого журналіста. А обурення Лесі Ґонґадзе полягає в тому, що Генеральна прокуратура не визнала того факту, що тіло належить саме Г. Ґонґадзе, хоча й вимагає поховання його – з умовою перепоховання, якщо Георгій все-таки знайдеться. “Я мати – і я маю знати, кого ховаю”, – заявила Леся Ґонґадзе, а далі додала, що збирається вимагати повторної експертизи ДНК у її присутності й визнання дружини Г. Ґонґадзе – Мирослави – потерпілою стороною. Останнє є необхідним для того, щоби родина мала право ознайомитися з матеріалами справи.
Проблема свободи слова цими парламентськими слуханнями навряд чи вичерпається. І поки що невідомо, чи будуть якісні позитивні зміни в найближчому майбутньому. Відомо лише, що Верховна Рада досі виявляла увагу до ситуації навколо ЗМІ лише під час обговорень, а коли доходило до голосування, то майже завжди для прийняття того чи іншого законопроекту бракувало кількох голосів (так, до речі, вже неодноразово було й зі спробами встановити верхню межу судових штрафів проти ЗМІ у справах про відшкодування моральних збитків). А наступне повернення до теми свободи слова в Україні слід очікувати
21-26 січня, під час проведення позачергової сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Нагадаємо, що Ханне Северінсен, представник моніторингового комітету ПАРЄ, нещодавно заявила про загрозу демократії та свободі слова в Україні, а присутній на вівторкових слуханнях член ПАРЄ Анджей Урбанчик висловив переконаність у тому, що проти українських журналістів влада застосовує політичний та психологічний пресинг, а на ЗМІ чинять тиск контролюючі органи держави. Тож, очевидно, ПАРЄ не лишиться байдужою до українських проблем.
Питання лише в тому, чи зможе Рада Європи вплинути на Україну? Подібні претензії європейці вже висували і минулого, і позаминулого років, однак жодні санкції проти нашої держави не застосовувалися. Пояснення просте: Рада Європа надто боїться втратити можливість ще хоч якось впливати на Україну, яка після розриву із Заходом почне тісніше контактувати з Росією.
Тому наслідки ще одної сесії ПАРЄ навряд чи вийдуть за межі розмов, а Верховна Рада ще не раз займатиметься пошуками свободи слова в Україні...
|
|
