Причини кризи українського перехідного суспільства
ЕКОНОМІКА
Любов ВИТКОВИЧ
Існує багато запитань, на які політики економісти, пересічні громадяни намагаються знайти відповіді, та, як правило, більшість цих питань так і залишається тільки питаннями. У цій статті ми спробуємо знайти пояснення для деяких із них. Чому українське суспільство деградує? Які приховані причини економічних негараздів? Чому так легко маніпулювати суспільною думкою? Чому гроші замінили всі суспільні цінності? Чому Україна не хоче бути у Європі?
Сьогодні Україна має відсталу та неконкурентноспроможну економіку з тягарем енергетичних і екологічних проблем. Зазнали невдач усі спроби поверхового реформування економічної системи. Отже, причини дуже глибокі:
1. Залишки радянської економічної системи: екстенсивний розвиток, суттєва технологічна відсталість, переважання важких галузей і ВПК.
2. Державний капіталізм у країні: перерозподіл власності на користь колишньої партійної номенклатури та близького оточення.
3. Просування економічних інтересів через державну владу: більшість наших політиків водночас є і підприємцями, котрі лобіюють власні інтереси.
4. Популізм навколо питань економічної безпеки держави.
5.Тіньова економіка: як результат недовіри до влади, небажання платити податки та своїм коштом утримувати держапарат і соціальну сферу.
Усі названі вади сучасного розвитку українського суспільства – це наслідки викривлень закритої радянської системи, їхнього невчасного та неповного усунення, а також рудиментів радянського стилю керівництва у стилях і методах нинішньої української владної верхівки.
По-перше, радянська влада намагалася збудувати клітку з рожевими лаштунками. Ми не бачили світу і знали тільки те, що нам показували, вважали себе досконалими, а клітку – золотою. Відсутність доступу до європейських гуманітарних і культурних цінностей унеможливила здатність порівнювати, аналізувати, а відтак і мислити, й, фактично, перетворила людину на однобоко виховану та неповноцінно мислячу.
По-друге, після хрущовської відлиги, а особливо горбачовської перебудови, сили, які зберігали дієвість моделі, послабилися. У партійній номенклатурі почала проростати корупція, сформувалися клани, з’явився економічний інтерес до державної власності, яка була підконтрольною держапарату. Такі інтереси й зіграли основну роль у формуванні економічної політики на початку 90-х, поки інтелігенція займалася національним відродженням, а в народі панувала ейфорія суверенітету.
По-третє, відсутність вчасних структурних реформ тільки сприяла процесу “прихватизації” та формуванню олігархічних структур, пов’язаних зі держапаратом. Фінансова нестабільність дозволила маніпулювати великими грошовими сумами, тоді як населення потерпало від інфляції та знецінення заощаджень. Таке становище просто лякало західного інвестора.
По-четверте, як і за радянських часів, держава намагається приховати інформацію про реальний стан речей. Людина, не навчена тверезо мислити й аналізувати, в таких умовах легше купується на популізм – гасла, які їй подобаються за формою, а не за суттю.
По-п’яте, ми звикли судити про стан економіки лише за зовнішніми ознаками: розмір зарплати, стабільність цін, наявність “ковбаси” на прилавках. Суть реформ нас не цікавить. Головне – це результати, причому миттєві. Тому прозорість реформ Ющенка збентежила деякі угруповання, зацікавлені у збереженні кризового стану, викликала активну протидію у формі популістських гасел, політичного втручання та нагнітання нестабільності. Шкода, якщо згодом виявиться, що він, знаючи, що і як треба робити, реалізувати цього так і не встиг. Це призведе до остаточної недовіри до реформ і до зневіри в українській незалежності.
Таке становище в нашому суспільстві аналогічне закритому: ми нехтуємо національними, соціально-етичними цінностями, перебуваємо під впливом популізму, свідомо відмовилися від свободи вибору на користь дбання про власний статок. Європа не хоче бачити Україну такою, а ми і не прагнемо змін.
Українське суспільство деградує, бо є приховані причини економічних негараздів, тому що у нас легко маніпулювати суспільною думкою...
Тому для подолання кризи в українському суспільстві важливо орієнтуватися на Європу, впроваджувати радикальні реформи, поки їх іще можна здійснити, підтримувати духовність та освіту як джерела формування нових цінностей, боротися за свободу слова та неупередженість інформації.
|
|
