Зміни по-президентськи: бути чи не бути?
У четвер Верховна Рада знову спробує змінити Конституцію
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ
Дмитро ЯЦЕНКО
Багатостраждальний процес української імплементації – внесення змін до Конституції за результатами всеукраїнського референдуму – продовжиться цього тижня. У четвер 18 січня парламент змушений буде проголосувати за президентський проект змін до Основного Закону – таке рішення було прийняте вчора на координаційній нараді фракцій і груп, що входять до парламентської більшості.
Нагадаємо, що минулого тижня Президент подав до Верховної Ради законопроект “Про парламентську більшість і парламентську опозицію”, який є одним із етапів змін Основного Закону. Однак Верховна Рада так і не розглянула цей документ. Можна припустити, що законопроект, попри пропоновані позитивні рішення, містив аж занадто неприйнятну для народних обранців річ – він залишався однобоко вигідним лише Президентові. Тому варто нагадати кілька норм законопроекту. Отже, парламентська більшість має бути постійною і створюється протягом місяця. Народні депутати, котрі не входять до парламентської більшості, становлять парламентську меншість і можуть створити опозицію. Парламентській опозиції гарантується право на керівництво комітетами з питань свободи слова та засобів масової інформації; законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності й боротьби з корупцією; прав людини та національних меншин.
Тепер додамо, що в разі неспроможності парламенту створити більшість Президент матиме право розпуску Верховної Ради. Це, без сумніву, і є найбільш суперечливим моментом. Зрештою, депутати могли би погодитися навіть на додаткове право Президента розпускати Верховну Раду, якби і парламент отримав додаткові повноваження. Йдеться про право Верховної Ради призначати прем’єра й уряд. Президентський законопроект не запропонував наразі нічого нового в цьому контексті: як і раніше, саме Президент має подавати до Верховної Ради кандидатуру прем’єр-міністра. Президент же має право і звільнити прем’єра, причому причина може бути будь-якою (наприклад, свого часу Євгена Марчука Леонід Кучма послав у відставку за “формування особистого іміджу”).
Зрозуміло, що така несправедливість у розподілі повноважень між парламентом і Президентом не йде на користь ані державі, ні прем’єрові, ні майбутній більшості: які можуть бути гарантії існування демократичної більшості, якщо Президент раптово звільняє прем’єра?
Опитані “Поступом” політики вважають, що більшості потрібно надати ті права, якими володіє більшість у всіх цивілізованих державах, тобто право формувати уряд. А дехто навіть наполягає на праві кадрового контролю при призначенні губернаторів. Однак чи потрібно це Президентові? Очевидно, що його головна мета – контроль над парламентом, адже при бажанні можна створити більшість, записавши до неї хоч і 450 депутатів – увесь склад парламенту!!!
Зрештою, навіть те, що координаційна нарада більшості вирішила підтримати президентський законопроект змін до Конституції ще не означає завершення імплементації. Скандали в українській політиці досить сильно похитнули створену минулого року більшість, яка хоч і отримала таку назву, реальних прав парламентської більшості досі не мала.
Відтак Адміністрація Президента практично втратила контроль за процесом внесення змін до Конституції, – минулого тижня парламент навіть не спромігся внести президентський законопроект до порядку денного: “за” проголосували тільки 184 депутати. Не виключено, що такий же результат буде й у найближчий четвер. Дехто з керівників більшості вже оптимістично планує відіслати прийняті законопроекти на експертизу в Конституційний суд, але навіть за умови справдження такого прогнозу парламент навряд чи спроможеться проголосувати повторно 300 голосами...
|
|
