BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 12 СІЧНЯ 2001 року |

Сучасне мистецтво музейної проби

Естафета поколінь - виставка "Львівська кераміка-2000", спроектована найцікавішим львівським "ексгібіціоністом", вартує того, аби її вважати самодостатнім твором мистецтва

"ДЗИГА"

Марта ГАРТЕН

Цій виставці судився не надто тривалий експозиційний термін – усього якихось два тижні, бо перед Різдвяними святами мистецьку галерею КМЦ “Дзиґа” доречно прикрасила вельми принагідна збірка врятованих від загибелі давньоукраїнських ікон. Але ті художні витвори, експозицією котрих “Дзиґа” підсумовувала тисячоліття, були настільки високого ґатунку і так вдало не просто розміщувалися у виставковому просторі, а немовби витворювали його довкола кожної речі, що з повним правом це як нетривале, так і не тривіальне явище можна було назвати еталонним для нашого середовища!

Не знати, коли наступного разу яскраво спалахне щось подібне, тому і без суперфахових прогнозів очевидним є те, що виставка “Львівська кераміка-2000” ще довго буде своєрідною точкою відліку, поставленою в осерді часових координат: з одного боку – вона підсумовує якийсь певний етап розвитку так званої львівської школи одного з видів декоративно-прикладного мистецтва, встановлюючи, безумовно, високу планку професіоналізму її представників, а з іншого – дає змогу накреслювати вектори новітніх формально-пластичних пошуків, дедалі більше наближаючись до усвідомлення перспективності для кераміки улягання законам радше образотворчого мистецтва, ніж утилітарній ужитковості.

“Львівська кераміка – це як паризька мода, як венеційське скло чи пілзенське пиво, це усталене словосполучення, з історією, традицією і визначними іменами, які залишають дотик своїх рук у культурі України – живий, емоційний, небайдужий і високофаховий...” – зазначила в преамбулі до буклетного каталогу виставки її організатор – завсекцією художньої кераміки Львівської спілки художників України Ганна Друль, яку, до речі, недарма номіновано нещодавно “Подвижницею року” за успішну реалізацію кількох масштабних мистецьких проектів, що мали позитивну опінію в місті. На велелюдному вернісажі вона ж додала: “Важко навіть собі уявити, в яких умовах народжуються ці твори: інколи художники їх виліплюють у неопалюваних майстернях, але виготовлені при мінус 5 і випалені при плюс 1100 вони зігрівають нас, насамперед, теплом тих сердець, у яких не гасне творче горіння”. У відповідь Нусі Друль, директор кераміко-скульптурної фабрики Мирослав Карп’як зізнався: “Тільки тепер, оглянувши цю виставку і побачивши, яке зацікавлення вона справила в мистецьких колах, я, нарешті, зрозумів, що роблять наші художники!”

Та цінність зробленого була б не так помітна, якщо б не перфектна експозиційна подача кожного об’єкта зокрема. Вибудувати вдалу виставку – мистецтво не менше, ніж створити неповторний пластичний образ. Тут же довкола кожного твору немовби завихрювалося своє силове поле, магнетично притягуючи увагу глядача до ексклюзивно заінстальованого – аніскілечки не побоюся вжити це слово до окремих робіт – керамічного шедевру. Вочевидь, що підкреслити переваги кожної форми, знайти їй відповідне тло, розташувати на певних площинах, аби вона сприймалася щонайліпше, може тільки конгеніальний “ексгібіціоніст”. Отже, коли вам закортить знати, де працює, реалізуючи свій творчий потенціал (це просто якась незглибна криниця фантастичних ідей!), кращий львівський виставковець, – і гадати довго не доведеться. Звісно ж – у “Дзизі!”. Це її своєрідний талісман – Шура. Або по-інакшому: неперевершений Влодко Кауфман. Це він, із притаманним йому почуттям міри і смаку, вибудував експозицію “львівської кераміки-2000”, вдало знайшовши кожній роботі саме її місце. Уже навіть важко собі уявити, як би сприймалися ансамбль Ігоря Ковалевича “Човни”, чи багатофігурна композиція Нусі Друль із “застільним чи тайновечірнім” сюжетом, як не на запропонованій Кауфманом похилій площині.
Або ваза Ані Лисик, поставлена на долівку так, що до неї треба нахилитися, коли хочеш роздивитися декор. Що ж, справжнє мистецтво варте того, аби йому вклонитися, тим паче, що твір Ані Лисик якраз і є тим досконало довершеним об’єктом, який би міг хоч уже перекочувати з актуальної виставки сучасного мистецтва у збірку щонайповажнішого музею світу!

А ось які враження від “Львівської кераміки-2000” у студентки ЛАМ, майбутнього мистецтвознавця Дарії БАЗИЛЕВИЧ: “Львівські керамісти – колишні вихованці теперішньої Академій мистецтв, і “львівський почерк” їм прищеплено школою. Вони представляють різні дуже погляди на світ, на форму, колір, і декорування. Вишуканість, претензійність, особисті смаки виказують спільну “основу”, яку автори вже плекають упродовж багатьох років. Втілюючи у творах ідеальне, вони експериментують, крутять, ліплять, додають деталі, поливають, видряпують, додумують композицію іншими матеріалами, викликаючи до життя нераз цілі сюжети.

Саме на цій виставці бачимо, як молодь об’єднується з досвідченими майстрами. Назар Біда створив композиції: “Моє море”, “Апогей”, “Зішестя в ад”. Його манера вбирає народні риси: риба з відкритою пащею, на ній, як на човні, пливуть люди; або безліч круглих голів із такими ж круглими очима чи вустами; чи Христос із терновим вінком, який наче стоїть на планеті, якою йдуть люди. Юрій Римар зображує “Ієрархію”, де людина стоїть (сидить) одна над одною, а відбиття в дзеркалі створює враження безмежності цієї ієрархії. Це своєрідний, напевно, протест проти класичної ієрархії, і витворення просто такої “комічної” форми гори людей, які на низу вже просто вгинаються від своїх верхніх “друзів”.

Створені “ужитківцями” об’єкти мають скульптурний підтекст. Наприклад, у творі Устини і Ганни Друль “Лава присяжних” бачимо обличчя-маски, їхні руки домальовані олівцем на звиклій кухонній дошці. У центрі скульптурний образ Христа. Такий задум спонукає глядача до власного трактування. “Залежність” та “Пам’ятник демократії” Ольги Безпалків – із карт, створених із кам’яної маси. Віртуозна композиція: вони злиплися неначе магнітом одні до одних: азартна гра, хистка карткова піраміда, в основі якої – шістка (влучна метафора!).
“Дорога” Тамари Берези – це своєрідна дзиґа, з дрібним графічним декором, “Від вертикалі” – конус видовжений, схилений убік, стоїть на тарелі, справляє цікаве враження. не швидко забудеться така форма.

Пригляньмося до вази Анни Лисик (“Без назви”), яка має небуденну форму і складний за змістом рисунок щодо своєї форми. Бачимо й обличчя дівчини, і тварин, і різні рослини, чоловіка і жінку, і вагітну жінку, і немовля, дерево, ящірку... Скульптурне мислення найбільш повно розкриває тему: виникають такі твори, як у Ганни Друль “Нічого нового під зорями”, де освітлення є зоряним – нічним. Столи, люди за ними, ритм, хмари і великі зорі – все нагадує про щось минуле. Оригінально виглядають “Деякі дрібниці” Галини Ошуркевич : жіночі постаті на декоративних керамічних міні-панно, поряд – предмети, які пастельними тонами нагадують про ніжність жіночого світу. Ігор Ковалевич створив ілюзію руху – легкого і швидкого за допомогою “Човнів”, які наче виготовлені з паперу. До цієї ж теми і “Вази для Юлії” – тут передано інтимне і ніжне почуття, можливо, це кохання?”

P.S. І все ж таки, якби нам довелося вибирати якийсь твір, котрий мав би бути символічним посланням у майбутнє (щось на кшталт космічних капсул, у які запакована інформація про людську цивілізацію), ним би могла стати ваза Ані Лисик. Характерною рисою творів цієї керамістки є поєднання вишуканої форми із прецизійно графічним декоруванням поверхні. У даному випадку це стилізація енциклопедичних ремінісценцій, що розкриваються кожним своїм сюжетом, як неповторний листочок на Древі життя, що проростає у майбутнє. Лаконічна довершеність: чи збагнуть цю сконденсовану естетичну інформацію в наступних часах?

P.P.S. Кераміку нового тисячоліття в оточенні творів графіки і малярства можна оглянути на виставці “Асоціація-2000”, яка відкривається сьогодні, у п’ятницю – 12 січня, в залах Львівської державної галереї мистецтв (вул. Стефаника, 3).

POSTUP - ПОСТУП
№7 (665),
12 СІЧНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Проголошено Рік Митрополита Андрея графа Шептицького
·Вирок у "касетній справі" ухвалить Тарас Чорновіл?

ПОГЛЯД
·Львів знову поринає у мітингову стихію?
·Перше засідання міської ради у новому тисячолітті
·ТРУБА

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівські вчителі готуються до страйку
·...А Служби Божі Папа відправить на іподромі
·Військовослужбовець намагався продати гранатомети "Муха"
·КІЛЬКА СЛІВ
·УНА-УНСО вже готує похорон Георгія Гонгадзе у Львові
·Молоде вино в старі міхи Львівської облдержадміністрації

ГАЛИЦЬКА СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Пограбували особу, що називає себе королем
·Організації у сфері молодіжного працевлаштування, єднайтеся!

ПОСТУП З КРАЮ
·Парламент не зміг звільнити Потебенька
·В очікуванні політичної сецесії?
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Біляна Плавшич відкидає звинувачення
·Гладіатори кохання на "острові спокус
·Хто викрав американця Глака?

ПРОЕКТИ ПОСТУПУ
·"Пункт перетину": Лодзь-Штутгарт-Львів

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Скандал довкола ЗАлКу набирає обертів
·Атака на глобалізацію продовжиться
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Сучасне мистецтво музейної проби

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Ще раз про цивільну відповідальність
·За новинками - у Детройт

СПОРТ-ПОСТУП
·Чеченці завоюють Росію футболом
·ФІФА покінчить з безпорядками на стадіонах
·Марина та Гвендаль: злиття на льоду
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Макіяж для нової жінки