Атака на глобалізацію продовжиться
2000 рік став роком протестів проти влади світових фінансових інститутів
ТЕНДЕНЦІЇ
Ігор КУРПІТА
Для глобалізації минулий рік був знаменним. Саме у 2000 році питання, які вона ставила, перестали бути академічними, а суперечки та протести проти глобалізації перейшли на вулиці. Масові виступи проти глобалізації почалися наприкінці 1999 року в Сіетлі й раз у раз виникали протягом усього 2000 року, віддзеркалюючи зросле занепокоєння з приводу того, в чиїх інтересах проводиться інтеграція світової економіки.
Дефіцит демократії
Одна з найпереконливіших тез критиків міжнародних фінансових інститутів полягає в тому, що ці структури не є демократичними. Рішення в таких організаціях, як Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, приймаються за зачиненими дверима, часто під тиском лобістів, в інтересах певних ділових кіл. Світовий банк і МВФ спробували відреагувати на цю критику. Вони відчинили двері різноманітним неурядовим організаціям, які отримали безпрецедентний доступ на збори цих організацій. Світові фінансові інститути також стали публікувати більше, ніж раніше, інформації про свою політику в Інтернеті. Фундаментальне питання, проте, залишилося без відповіді. У світових фінансових інститутах голоси розподіляються відповідно до багатства представлених країн, а Сполучені Штат мають більшість, блокуючи будь-які невигідні їм рішення. “На папері” рішення Всесвітньої торгової організації (ВТО) приймаються шляхом консенсусу, тобто згоди всіх 140 членів. Однак на практиці ця організація вирішує всі питання шляхом переговорів за зачиненими дверима, і головну роль у цих переговорах знову ж таки відіграє купка ключових країн. Ця система дала збій у Сіетлі, на переговорах, які комітет британської палати общин назвав “ганебними”. Зараз ВТО потрібно відновити свою легітимність. Цю організація, проте, гостро критикують Сполучені Штати, які виступають проти пріоритету правил ВТО над американськими законами.
Рік експансії великих корпорацій
У багатьох питаннях критика глобалізації була спрямована не стільки на уряди, скільки на значні міжнародні корпорації. Автор нашумілого бестселера “Без логотипу” Наомі Клейн вважає, що ці корпорації експлуатують робітників у всьому світі, переносячи виробництво в місця з найдешевшою робочою силою.
Крім того, великі корпорації експлуатують тенденції популярної культури, створюючи торгові марки, які експропріюють цінності молодіжної культури.
Критики вважають, що для обмеження зловживань великих корпорацій потрібні міжнародні правила, а студентам, робітникам і споживачам цілого світу потрібно працювати разом, аби протистояти гегемонії цих корпорацій. Однак спроби врегулювати діяльність міжнародних корпорацій зустрічаються з великими труднощами. Правила поведінки, розроблені Міжнародною організацією праці, в яких розглядаються такі питання, як праця дітей, часто ігноруються.
Минулий рік також був прикметний тим, що міжнародні корпорації посилювали свою експансію у світі, насамперед шляхом злиття і придбання компаній. Це був рекордний рік для придбань компаніями однієї країни компаній іншої. Особливо були активні європейські фірми у придбанні американських компаній, які працюють у галузях, що швидко розвиваються (як-от телекомунікації, ЗМІ та сектор фінансових послуг).
Багато аналітиків вважає, що у Сполучених Штатах до влади прийшла адміністрація, яка вдаватиметься до протекціоністських заходів. У цьому разі дуже ймовірно, що торгові війни та масові демонстрації будуть яскравою рисою 2001 року.
Новорічний подарунок МВФ та СБ
Світовий банк опублікував звіт, у якому підкреслювалося, якою високою була ціна переходу до капіталізму для республік колишнього Радянського Союзу. СБ і МВФ після цього навіть перейменували свої програми для найбідніших країн, назвавши їх програмами “скорочення рівня бідності і стратегій росту”.
Критики, однак, зазначають, що перейменовані програми мало чим відрізняються від попередніх версій, які називалися “програмами структурної перебудови” та призвели до великих скорочень у витратах на соціальні потреби. Світовий банк і МВФ також, зрештою, погодилися списати частину боргу половини з 40 країн – найбільших боржників. План 2000 року був навіть перевиконаний: схема реструктуризації та списання охопила 22 країни, а не 20, як було обіцяно раніше.
Загалом, міжнародні фінансові структури спишуть близько 34 мільярдів доларів 22 державам, з яких 18 розташовані в Африці, а решта – в Латинської Америці.
Це країни, економічні показники та фінансова політика яких відповідають вимогам Схеми списання боргів найбіднішим країнам. Відсоток списання боргу – від 19% для Сенегалу до 85% для Гвінеї-Бісау.
Керівники МВФ та СБ обіцяють продовжити роботу з тими найбіднішими країнами, які поки що не можуть бути внесені в цю схему. Головна причина злиднів у цих країнах, як вважають аналітики, – внутрішні громадянські конфлікти або їхні прямі наслідки.
|
|
