BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 12 СІЧНЯ 2001 року |

"Пункт перетину": Лодзь-Штутгарт-Львів

Інтерв"ю із львівською художницею Оленою Турянською - організатором міжнародного мистецького пленеру

КОНЦЕПТ

– Мандрований пленер? Із чого виникла така ідея?

– Усе почалося 1999-го року, коли я була вже котре на стажуванні в Польщі. Тоді зазнайомилася з німкенею, яка також приїхала до Лодзької академії (до речі, між ЛАМ, Лодзькою і Штутгартською академіями є угода про співпрацю). Я була першою живою українкою, яку побачила ця художниця. Її здивувало моє знання німецької і зовсім підкорило те, що я “розкусила” її швабський діалект. Наше спілкування мало безліч кумедних моментів, але врешті ми дійшли до того, що західних і наших художників цікавлять ті самі проблеми. Ось тільки форми виразу тих проблем різні: внаслідок іншої ментальності, школи і т. д. Нам стало цікаво зібратися разом і попрацювати разом над спільним проектом. Отже, наша творча ідея, авторами якої є організатори проекту Аннетте Германн, Аґата Стемпєнь і я, бере початок із нашої спільної кухні, в прямому розумінні. Жодного іншого натяку на фемінізм там нема.

– Як вдалося так швидко знайти спільну мову?

– Перша стадія проекту полягала в тому, що ми обмінялися інформацією про міста, в яких мешкаємо. До звіту кожна додавала трамвайні талони, квитки і ще якісь концептуальні документи, які розкривали автентику топосу, адже те саме поняття набуває в різних країнах і культурах інших значень і форм. Потім перед моїм наступним стажуванням, у березні 2000-го року в Німеччині, я виклала свою ідею мистецького проекту львівському художнику Андрієві Сагайдаковському, і в нас визріла певна концепція, з’явилася назва.

– Це дуже важлива річ, яка мусить об’єднувати всі елементи й етапи проекту...

– То ми так і назвали “Пункт перетину”, тому що проводити першу акцію ми вирішили в Лодзі, у тому місті, де й народилася сама ідея виставки. Для нас Лодзь став пунктом перетину між Сходом і Заходом. На черзі – Штутгарт і Львів. На завершення запланували видати каталог і змонтувати документальний фільм.

– Усіх влаштовувала концепція?

– Так. До речі, рецензію на концепцію писали професори мистецтвознавства і схвалили її актуальність. Концепція була досить прецизійно “зліплена” за 40 хвилин мозкового штурму разом з Андрієм Сагайдаковським. Але цікаво, що її довелося переписувати в кожній мові наново. Простий переклад не підходив.
Якісь певні поняття, які існують у кожній мові, не надавалися до механічної транслітерації. Там вони набували інших значень, або відсилали до абсолютно різних джерел.

– Чого Ви прагнули?

– Нам цікаво було збагнути, що таке рік, десятиліття, століття, тисячоліття, і що ми взагалі можемо назвати часом. Була поставлена складна проблема перед художниками, адже кожне суспільство виробляє власне поняття часу, і кожен із нас є носієм отого свого часу. То ж чи можливі взагалі ці пункти перетину, ці перехрещення часів: соціальних, індивідуальних? І що виникає внаслідок цієї дії перехрещення, коли виходить по-дія (після дії), і що є наслідком цієї по-дії?

– А учасників акції хто вибирав?

– Кожна із співорганізаторок пропонувала кандидатури. Переважно це випускники трьох академій – Штутгартської, Лодзької, Львівської. Тому ми мали колосальну підтримку ректоратів, й оформили творчу співпрацю як міжакадемічний обмін.
Ідея ж була така: збираються художники, разом живуть, разом творять і в тому ж приміщенні після двох тижнів спільної праці виставляють свої роботи.

– У музейному чи галерейному приміщенні?

– Узагалі-то Лодзька академія має чудову галерею, але я вирішила, що галереї є всюди однакові, і нічим принципово не різняться. Мусив бути якийсь ексклюзив, якась місцева родзинка, екзотика. А Лодзь – фабричне місто.
Фабрика – домінуючий елемент міського пейзажу. Ось ми й шукали приміщення занедбаної фабрики. Аж тут випадково нам порадили клуб, розташований у споруді старої фабрики (до речі, пам’ятка архітектури). Цей клуб належить до трійки найальтернативніших андеґраундних закладів Польщі. Там кнайпа в півпідвалі, а на горі, властиво, клуб. Коли я туди потрапила, то одразу ж зрозуміла, що це саме ті 300 квадратних метрів, які нам потрібні. За орендну плату люди, які урядують у тому клубі, погодилися цілковито надати в наше розпорядження на два тижні це приміщення. Там усі меблі зроблені за принципом конструктора “Лего” із ящиків з-під “Кока-Коли”: супердемократичне місце! Ми могли робити там усе, що нам заманеться. Єдина вимога – щоб завсідники клубу мали доступ до наших художніх експериментів. Отже, наша імпровізована майстерня була максимально відкрита для глядачів. Люди могли прийти і подивитися, як виглядає наш проект на будь-якій стадії. “Forum Fabricum” був для нас цінної знахідкою – там проводяться різні імпрези, є свій сайт в Інтернеті, що значно полегшувало справу. Місце, справді, ідеальне.

– Але ж то коштовна забава – зібрати й утримувати люд за кордоном!

– Я зверталася до кількох фондів в Україні, і жоден із них не профінансував українських учасників цього міжнародного проекту. Гроші дала одна приватна особа українського походження із Заходу. Усе! Жодної фінансової підтримки України українські учасники не отримали! Лодзь і Штутгарт є містами-побратимами. Німцям вдалося пробити фінансування на дуже багато пунктів. Велику допомогу надав Лодзький магістрат. Ми відчували сприяння заввіділом мистецтв із міської адміністрації Ліліани Лідеке, дуже допомогала проректор Лодзької академії мистецтв Крістіна Гурська. Два відділи магістрату – культури й науки – надали досить поважну суму грошей. Окрім того, магістрат забезпечив усім учасникам безкоштовне перебування в готелі (тобто на бюджет проекту це жодним чином не впливало і було подарунком від влади міста). Окрім того, нас давали ще й обіди. Чотириповерхові! Що ще треба – тільки працюй!

– Не довелося довго адаптуватися?

– Насамперед ми впорядкували зал, де кожного дня відбувалася презентація одного з учасників акції. Це було надзвичайно цікаво, бо потім можна було простежити, звідки брали початок втілені під час спільної творчості ідеї.
Буквально за кілька днів виявилося, що представники трьох країн і трьох різних шкіл мають практично схожі ідеї. Я не знаю, з чим це пов’язано, але попадання було просто 100-відсоткове. Ми всі були шоковані. Навіть виникла думка зробити одну спільну роботу, але потім вирішили, що це не надто цікаво.
У тому, що художники міркували схожими категоріями, не було нічого злого. Адже форма вислову була різною. На вернісажі відомий польський куратор професор Ґжеґож Штабінський зауважив, що важко за творами вгадати, представник якої країни це зробив. Кожен зберіг свою ідентичність, за два тижні ніхто кардинально змінитися не може, але враження, що виставка має однаковий рівень, у глядача виникало ще, може, й тому, що всі роботи створювали в одному приміщенні і в один і той же час. Притому ніхто не приховував своїх задумів, а розповідав відкрито, як він збирається це зробити. Було просто незбагненно, що люди різних культур могли так проникнутися спільними ідеями.

– Отже, перетин відбувся?

– Ще й який! Робота Сагайдаковського повстала на стіні, складеній із бочок.
Власники закладу надзвичайно втішилися, що дістали такий цінний авторський розпис... За вікнами нашої фабрики виднілися інші вікна. Я зробила на прозорій плівці формату 1 х 1 своєрідний “віконний” рапорт. Удень, коли світло падало всередину, мій об’єкт працював на інтер’єр, вночі, при електричному освітлені, він працював назовні. У такий спосіб я запропонувала свою версію пункту перетину... Аґата Стемпєнь також зробила надруки на прозорій плівці... Аннетте Краус зробила гойдалки. Вони повинні були весь час бути в русі і не перешкоджати рухові сусідніх. Технічно важко було закріпити їх на стелі. Але це вийшло по-театральному кінематично... Тоня Денесюк розписала здоровенну стіну, використовуючи вузенькі смужки з арсеналу малярів, і добилася ефекту незвичайного мерехтіння поверхні... Орест Івасюта з кілометра колючого дроту зробив таке своєрідне іґлу. (На фото всередині неї – інсталяція Януша Кухарського). Спершу були скептичні репліки: мовляв, випусти українців у Європу, то вони обтягнуть її колючим дротом. Але потім, коли почала витанцьовуватися ця сфера від спіралі згори, – усі побачили, яка то краса, яка надзвичайно гарна річ. Її забрав до себе музей тканини в Лодзі.
Для них усе, що має переплетення, трактується як тканина... Віктор Лавний зробив інсталяцію з телевізорами і слоїками з водою, з яких він вибудував величезну колону, підсвічену ультрафіолетом. Враження – неймовірне! У тих проміннях, здається, що вода ніби горить. Ураганне видиво! На ввімкненому телевізорі зі змінними програмами він наклеїв прозорі фотопортрети баби з дідом. Телезображення слугувало тлом, яке постійно змінювалося, і це надавало твору щораз іншого значення. Особливо, коли йшла маразматична реклама. Таке на замовлення не зробиш.

– А публіку ефект від подібного перетину пройняв?

– Люди на виставці не вірили, що все це зроблено на місці за такий короткий час. Це ж треба було вникнути в середовище, придумати, що зробити, і втілити задум. На вернісаж приїхав куратор з українського боку Орест Голубець, ректор і професор Лодзької академії і, на жаль, через хворобу не зміг прибути ректор Штутгартської академії, хоча мав на то велику охоту, – всім їм велике спасибі за підтримку.

– То там та виставка ще діє?

– Її розібрали після того, як завершився термін оренди. Але мені особисто цікавішим видався не сам результат роботи, а процес творення, атмосфера взаємодопомоги і максимальної відкритості.

– Коли чекати продовження акції?

– Тим самим складом у червні в Штутгарті заплановано провести другий пленер. І восени – заключний, львівський етап. Коли подумаю, як треба буде виробляти візи в Німеччину і навпаки ( що ще більш складно!) – готуюся до всіляких несподіванок. У Штутгарті знаковий елемент, який формує середовище – артистична комуна. Планую піти на контакт з однією з них. А у Львові в мене на приміті недобудований корпус ЛАМ.

– Чому Ти затіяла таку гранду, а не зробила виставку для себе?

– Виставка, як така, не має сенсу. Якщо я хочу рухатися вперед і розвиватися як особистість, я мушу мати з ким себе порівнювати. Якщо ми хочемо орієнтуватися, що робиться у світі і рухатися далі, ми мусимо відкритися для співпраці і мати довкола якісь співрозмірні поняття, за якими й відбувається порівняння. Я зробила це для своїх друзів і тішуся, що дістала масу задоволення від того, що в цьому хаосі ще маю можливість на самостійний вчинок. Узялася за організацію симпозіуму, бо знала, що мені його на таці ніхто не піднесе. Мала достойний приклад подвижництва Тоні Денисюк. Кожен художник шукає середовище для власної ідентифікації через порівняння. Іншого виходу не бачила. Після цього спільного проекту мені стало зрозуміло, що ми абсолютно конкурентноздатні в творчому плані. Абсолютно! Хоч правда і те, що Україну представляли ті митці, які вже не раз бували за кордоном і відомі там своїми творами.

– Можеш спрогнозувати, як до цієї затії поставляться у Львові?

– Шокувати львів’ян нашою акцією ми не збираємося. Шоком для них могло б бути De novo. Наше середовище не стільки консервативне, скільки інертне. Ми нічого нікому не збираємося доводити. Навіть питання так не ставиться: а що про це подумає середовище? Наша акція відкрита. І я дуже тішитимуся, якщо до неї зголосяться волонтери. Це була б корисна навзаєм співпраця. Нехай студенти плутаються під ногами, але таки здобувають досвід, який за гроші не купиш!

Розмовляла Вікторія САДОВА

POSTUP - ПОСТУП
№7 (665),
12 СІЧНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Проголошено Рік Митрополита Андрея графа Шептицького
·Вирок у "касетній справі" ухвалить Тарас Чорновіл?

ПОГЛЯД
·Львів знову поринає у мітингову стихію?
·Перше засідання міської ради у новому тисячолітті
·ТРУБА

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівські вчителі готуються до страйку
·...А Служби Божі Папа відправить на іподромі
·Військовослужбовець намагався продати гранатомети "Муха"
·КІЛЬКА СЛІВ
·УНА-УНСО вже готує похорон Георгія Гонгадзе у Львові
·Молоде вино в старі міхи Львівської облдержадміністрації

ГАЛИЦЬКА СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Пограбували особу, що називає себе королем
·Організації у сфері молодіжного працевлаштування, єднайтеся!

ПОСТУП З КРАЮ
·Парламент не зміг звільнити Потебенька
·В очікуванні політичної сецесії?
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Біляна Плавшич відкидає звинувачення
·Гладіатори кохання на "острові спокус
·Хто викрав американця Глака?

ПРОЕКТИ ПОСТУПУ
·"Пункт перетину": Лодзь-Штутгарт-Львів

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Скандал довкола ЗАлКу набирає обертів
·Атака на глобалізацію продовжиться
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Сучасне мистецтво музейної проби

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Ще раз про цивільну відповідальність
·За новинками - у Детройт

СПОРТ-ПОСТУП
·Чеченці завоюють Росію футболом
·ФІФА покінчить з безпорядками на стадіонах
·Марина та Гвендаль: злиття на льоду
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Макіяж для нової жінки