Марина та Гвендаль: злиття на льоду
ЗІРКИ
Вона приїхала до Франції, щоби разом із ним стати чемпіонкою світу і Європи.
Найближчий етап – Олімпійські ігри 2002 року. 31 березня 2000 року, через 9 років після Дюшене, на французькому льоду Ніцци Марина Анісіна та Ґвендаль Пейзера піднялися на найвищу сходинку світового п’єдесталу. Чотири хвилини вони вирізьблювали ковзанами історію спокуси та пристрасті, заробивши 4 оцінки 6,0. Їхня цьогорічна програма на музику Бетговена зберігає все найкараще з їхнього індивідуального стилю, і ця фантастична французька пара в танцях на льоду і цього сезону переможе.
Уже в 9 років Марина знала, що буде чемпіонкою світу. Про Ґвендаля кажуть, що він народився з ковзанами на ногах. Син викладачів Ежена та Монік, він уже у три роки катався разом із учнями своєї мами. У 12 років він уже перемагав у танцях... Йому був 21 рік, коли він отримав лист від Марини, доньки хокеїста і ковзанярки високого рівня, яка брала участь в Олімпійських іграх 1972 року.
Марину покинув партнер Ілля Авербух, із яким вона була чемпіонкою світу серед юніорів, а тренер Наталія Лінічук порадила їй залишити команду, щоби не заважати особистому та спортивному щастю Іллі. Марина передивилася касети і сама обрала собі партнера.
– Ви почуваєте себе найкращими?
Марина: Я давно на це чекала. Я знала, що легко не буде, й усім ладна була пожертвувати заради цієї миті.
Ґвендаль: Мені складно це усвідмити.
– Ви з дитинства мріяли про “золото”?
Ґ.П.: Я згадую день, коли я сказав: “Коли я виросту, я буду чемпіоном світу!”. Це означало, що, коли я стану чемпіоном світу, я нарешті стану дорослим.
– Що найважче на змаганнях такого рівня?
М.А.: Тиск, під яким дуже важко зосередитися.
Ґ.П.: Це правда. Але на таких змаганнях сильні емоції дозволяють вкласти душу в танець.
– Коли хтось із вас помиляється, це породжує сумніви?
М.А.: Ніколи. Я знаю, що технічний рівень Ґвендаля – поза конкуренцією.
Ґ.П.: Ми довіряємо одне одному і, я думаю, заслужено.
– Ваша пара створює враження технічної гармонії. Якщо хтось один її порушує, як реагує інший?
Ґ.П.: На змаганнях – із розумінням. Але на тренуваннях усе інакше.
М.А.: Ніхто не застрахований від помилок. Наша сила в тому, що ми робимо з них висновки.
– Ви маєте якийсь свій код для спілкування?
Ґ.П.: На катку слова зайві. Говорять лише музика та наші тіла.
– Магія, схожа на кохання?
М.А.: У такі хвилини всі наші думки й емоції стають спільними.
– Правда, що поза катком ви не є парою?
Ґ.П.: Кататися на ковзанах – це професія. Саме вона нас об’єднала сім років тому.
М.А.: Ми надто різні, щоби бачитися ще й після тренувань. Наша рівновага могла би бути порушена. Ми маємо потребу відпочивати одне від одного.
– Але на льоду ви проводите разом дуже багато часу. Ви не починаєте ненавидіти одне одного?
М.А.: Ґвендаль дуже милий і дуже добрий друг. Але коли ми сваримося, наш тренер Мірей Зазу вміє гасити конфлікти.
Ґ.П.: Марина має вибуховий характер, але швидко відходить. А мене взагалі важко вивести з себе.
– Ґвендалю, часто говорять, що саме Марина – двигун вашого дуету...
Ґ.П.: Це тому, що вона панічно боїться, що зробила замало. Навіть цілком виснажена, вона продовжує тренуватись. І це правильно: щоби стати чемпіонами світу, потрібно працювати без відпочинку. Ми тренуємося понад 300 днів у році: якби ми не гальмували Марину, це призвело би до поважних проблем із її здоров’ям і травм.
– У 1992 році Марина надіслала вам лист із пропозицією кататися разом. Ви були дуже здивовані?
Ґ.П.: З моєю партнеркою ми тоді були близькі до розриву. Скажу чесно: я пишався, що чемпіонка світу серед юніорів сама пропонує мені виступати разом. А Мірей, мій тренер, відразу сказала, що ми створені одне для одного.
М.А.: Коли я переїхала у Францію, мені було 17 років. Я покинула дім, друзів, родину і не знала ні слова французькою. Я навіть не думала, який виклик я кидаю сама собі. Батьки Ґвендаля прийняли мене у себе, та, незважаючи на їхню доброзичливість, я часто ховалась, аби поплакати. Пізніше, коли приїхала моя мама, мені стало легше.
Ґ.П.: Нам добре працювати разом, і наша наступна мета – Олімпійські ігри.
За матеріалами французької преси підготувала Катерина Сліпченко
|
|
