BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 10 СІЧНЯ 2001 року |

Похід на Донецьк

Юлія Тимошенко вирішила дати бій "вугільним баронам". Але чи врахувала вона всі можливі наслідки?

РЕФОРМИ

Кость БОНДАРЕНКО

9 січня у Києві під егідою Кабінету Міністрів мали відбутися слухання, присвячені планам реформування вугільної галузі в Україні. На час написання статті “Поступ” не мав достовірних даних про перебіг слухань. Тим більше, що неоднозначності ситуації додавала інформація про ймовірність арешту Юлії Тимошенко. Однак оглядачі ще від листопада минулого року були переконані, що Юлія Тимошенко взялася за справу, яка може обернутися для неї непередбачуваними наслідками. Адже донецькі “вугільні барони” перетворилися на своєрідну “касту” в Україні, яка жила за своїми законами – і за лише їй одній відомими правилами. Усі спроби бодай мінімального наступу на вугільників з боку Києва завершувалися поразкою “агресорів”: корпоративні інтереси у донеччан є не менш сильними, аніж у сицілійців. Тим більше, що донеччани мають розвинуті лобістські структури у Києві, які протягом десяти років забезпечували нормальне відстоювання донецьких регіональних інтересів – зокрема інтересів представників вугільної галузі.

Донецька вугільна група сформувалася ще у повоєнний період – завдяки старанням міністра вугільної промисловості Засядька. Відомо, що Засядько ходив у фаворитах у Сталіна і протягом рекордно тривалого терміну очолював вугільну промисловість, створивши для радянської пропагандистської машини цілу галерею героїв-стахановців і зумівши повернути в Донбас основні бюджетні кошти. Хоча Донецький вугільний басейн програвав у перспективності Кузнецькому, а собівартість вугілля з Донбасу була вищою, однак “фактор Засядька” і започатковані ним традиції у вугледобувній системі СРСР давалися взнаки.

Напередодні розвалу СРСР Донецьк був потужним джерелом антиурядових настроїв, які випливали не так із політичних чи національних інтересів, як з економічних. Горбачов почав ігнорувати інтереси донецьких гірняків, і основну роль у протистоянні на лінії Донецьк – Москва почала відігравати (зверніть увагу на символічність) шахта імені Засядька. Саме тоді на теренах цілого СРСР загриміло ім’я директора цієї шахти – Юхима Звягільського. У 1989 – 1990 рр. Звягільський перетворюється на некоронованого короля Донбасу.

На початку 90-х років Донбас не відчував наслідків економічної кризи. У 1990 – 1992 рр. шахти працювали за “дармовою” радянською дотаційною системою. Але у 1993 році прем’єр-міністр Леонід Кучма здійснив перший наступ на права і вольності донеччан. Як наслідок, зупинилися ледь не всі шахти Донбасу, а Україна опинилася у гострій кризовій ситуації (яка, зрештою, і стала основною причиною відставки Леоніда Кучми). Донецьк продемонстрував свою силу – і на хвилі спровокованої донеччанами кризи в прем’єрське крісло сів Юхим Звягільський.

Час прем’єрства Зв’ягільського був “золотим віком” для Донецька. Вугільні і металургійні директори майже безконтрольно розпоряджалися державною власністю. Саме у цей час почав процвітати демпінг на міжнародних ринках. В Україні посилила свою діяльність сумновідома фірма “Нордекс”.

Згодом починаються серйозні пертурбації, викликані протистоянням між донецькою та дніпропетровською елітами. Основними жертвами цього протистояння стають Юхим Звягільський та лідер найбільшого на Донбасі промислово-фінансового об’єднання “Атон” Євген Щербань. Звягільському довелося деякий час відсиджуватися в Ізраїлі, а Щербаня восени 1996 року невідомі розстріляли просто в аеропорту.

Перед загибеллю Щербаня особливо активно мусувалися чутки про причетність бізнесмена і політика до фінансування структур УНа-УНСО (що сам Щербань неодноразово заперечував) та організації замаху на Павла Лазаренка влітку 1996 року. Приблизно у цей же час відбувається ще одне резонансне вбивство: жертвою кілера став президент футбольного клубу “Шахтар” Ахат Брагін на прізвисько “Алік Грек”.

З іменем Брагіна пов’язується й зростання у Донецьку ролі ісламського фактора. Цей чинник став особливо помітним у 1997 – 1998 роках, і нині він має тенденцію до активізації. Але про це – згодом.

Однофамілець Євгена Щербаня, Володимир Щербань, безуспішно намагався зібрати докупи і зміцнити донецький клан. У 1997 році донеччани виступили двома групами на здобуття мандатів у Верховній Раді (я не беру до уваги комуністів, які також мають певні впливи на вугільну промисловість, але які за силою і потужністю поступаються традиційним представникам донецького клану). Перша група була спробою об’єднання адміністративного ресурсу, уособлюваного губернатором Володимиром Щербанем, із силами розгромленої “групи Звягільського”, репрезентованої Валентином Ландиком. Унаслідок подібного компромісу виникає блок “Ліберальна партія України і Партія праці – разом!”. Друга група вирішила використати потенціал ісламських кіл у бізнес-середовищі Донбасу.

У результаті виникла Партія мусульман України. Перша група була заздалегідь приречена на поразку, оскільки вона не мала шансів вийти за межі регіоналізму (ані Ландик, ані Щербань не мали достатньо сильної бази у Києві та в інших регіонах). Друга група, попри достатній матеріальний ресурс, не змогла домовитися з представниками меджлісу кримських татар. Варто також згадати, що “король” Донецька – Звягільський – спробував розігрувати карту Демократичної партії В. Яворівського, а близький до Звягільського В. Рибак творив навіть свою партію – ПРВУ. Як наслідок, донеччани вибори програли.

У 1998 році обласну державну адміністрацію очолив Віктор Янукович. Людина достатньо впливова, вольова, він був більш успішним у справі відродження донецького середовища. Янукович більше, аніж його колеги-губернатори, наблизився до Президента, і більше, аніж, скажімо, Щербань, міг впливати на ситуацію в регіоні. Його вважають “крутим” губернатором, з доволі жорстким стилем керівництва. Принаймні йому вдалося відновити певну монолітність донецького середовища і мобілізувати як наявні, так і приховані ресурси. Донеччани зуміли (не в останню чергу – завдяки Януковичу) відновити свої впливи на київському рівні. “Індустріальний союз Донбасу”, створений Януковичем, зумів зацікавити людей принаймні з двох парламентських фракцій – “Відродження регіонів” та “Трудової України”. Кажуть, близькими до Януковича є Ігор Бакай та Дмитро Табачник.

Найближчим соратником Януковича нині є Ринат Ахметов – 33-річний президент футбольного клубу “Шахтар”. Ахметов мав доволі теплі й навіть приятельські стосунки з бізнес-середовищем Григорія Суркіса. Проте поінформовані джерела стверджують, що матеріальний потенціал Ахметова є набагато вищим, аніж у Григорія Михайловича. Улітку минулого року Ринат Леонідович був єдиним, хто голосував проти обрання Суркіса президентом Української федерації футболу.
Ахметов до останнього часу не втручався у протистояння Суркіса і Юлії Тимошенко. І це частково можна було пояснити лише одним моментом: Суркіс зберігав теплі стосунки з конкурентом групи Януковича – Ахметова, екс-міністром палива і енергетики Сергієм Тулубом.

Відставка Тулуба (якого Янукович назвав “самостійною, самовпевненою і неприємною людиною”), поза сумнівом, віталася в окремих колах донецького клану. Проте Юлія Тимошенко, ліквідувавши “фактор Тулуба”, зробила донецький клан ще більш монолітним. Тепер основний вплив на регіон мали представники трикутника Янукович – Ахметов – Рибак. Останній – мер Донецька і лідер Партії регіонального відродження України.

У 2000 році починають подейкувати про те, що в Адміністрації Президента стається переорієнтація певних цінностей, і тепер Янукович – Ахметов – Рибак стають новою опорою режиму Кучми – замість традиційних олігархів. Тобто саме з Донецька мало починатися втілення нового президентського гасла – “Відродження регіонів”. А основою могутності президентської опори мало бути знову-таки вугілля. Згадаймо одну з версій відходу від СДПУ(о) Петра Порошенка (мовляв, в усьому винні донеччани Рибак та Ландик – “сотоварищі”).
А те, що згодом Порошенко утворив з Рибаком і Ландиком спільну партію, і навіть те, що під час установчої конференції Львівської обласної організації новоствореної “порошенківської” партії лідером було обрано не креатуру Порошенка, А. Гафтанюка, а близького до В. Ландика Олексія Радзієвського – все це вказує на домінування в цьому середовищі інтересів донеччан. Відомо ж, що Порошенко має доволі тісні стосунки з Банковою, тому можна говорити і про вплив Донецька на процес прийняття рішень в Адміністрації Президента (особливо враховуючи близькість Литвина, Табачника і Януковича).

На Юлію Тимошенко на Банковій могли закривати очі, доки вона воювала з газовими й електроенергетичними магнатами. Але ж тепер вона замахнулася на “святе” – на вугільну промисловість! І одна річ – воювати з Суркісом, а зовсім інша – з Ахметовим. Бо тут треба рахувати не на два кроки вперед, а на десять, беручи до уваги навіть такі екзотичні чинники, як міжцивілізаційне протистояння. Одним словом, боротьба з “вугільними баронами” може виявитися для Юлії Володимирівни непосильним завданням. І нинішня ескалація “справи Тимошенко” може стати першим сигналом того, що донеччани готові “дати відсіч” та “організувати опір агресору”.

Це тим більше цікаво, що вугільна галузь у ПЕК загалом поступається за вагою електроенергетиці й нафтогазовому сектору. Однак саме вугілля може стати каменем спотикання для Юлії Тимошенко. Проте Юлія Тимошенко не скидається на особу, яка кидається у боротьбу, не вивчивши ситуацію і не опрацювавши генеральний план бою.

Вона є добрим гравцем. І коли вона вийде переможцем із війни з донеччанами, то в Україні не залишиться сили, яка би реально заважала здійсненню її найзаповітніших мрій і найсміливіших амбіцій… Рівно ж як у Президента не залишиться жодної сили чи жодного засобу впливу на “Леді Ю.”, на її плани та її середовище.

POSTUP - ПОСТУП
№5 (663),
10 СІЧНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Юрія Калініна затримали у Криму
·Правда про масакру на площі Тяньаньмень?

ПОГЛЯД
·А що перший празник зішле тобі втіху
·У Львові створено Комітет захисту конституційного ладу в Україні
·Почуйте ангела

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Вперше за 60 років богослужіння у Вірменській церкві
·Золота медаль перестала бути перепусткою школяра до вузу
·Львівський губернатор побажав миротворцям смачної куті
·КІЛЬКА СЛІВ
·Ющенко у Львові молився у храмах і пив каву
·Підвищення платні - сумнівна сатисфакція для лікаря
·Націонал-демократи роблять кроки на шляху до об"єднання

ПОСТУП З КРАЮ
·Січневу пенсію виплачено
·Похід на Донецьк
·Англійці полюбляють трилери про галицьких вояків
·Більшість "проведуть у закон"
·Юлію Тимошенко не заарештували
·"Новочеркаськ" мало не затонув біля берегів Іспанії
·"Україна без Кучми!" Нова хвиля...

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Рак, народжений скупістю
·Правда про масакру на площі Тяньаньмень?
·Компромати на міністрів Буша

АРТ-ПОСТУП
·Пам"яті казкового Володимира Фурика
·Любов і "адові" репетиції
·Музика для інтелектуального самозаглиблення

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·ЕКОНОВИНИ
·Адекватна відповідь Тимошенко олігархам
·Watford Petroleum зробив собі новорічний подарунок
·Pentium 4 стане удвічі дешевшим

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Про бурятського шамана, Леся Курбаса і про все, чим дихає театр Вірляни Ткач

СПОРТ-ПОСТУП
·У Левицького великі проблеми
·Спортсменки-жертви сексуального насильства порушують мовчанку
·Римські гойдалки і тренерські фіаско
·У новому році, крім чемпіона світу, виграють лише українці
·Кахабером Каладзе зацікавилася "Баварія"
·Голкіпера збірної Гватемали хочуть убити
·Вайз може стати тренером
·Війна між ФІФА та УЄФА триває
·Марадона повертається

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Правда про коньяк