А що перший празник зішле тобі втіху
РІЗДВО
Михайло ДАШКОВИЧ
6 січня опівдні з міськради урочисто винесли дідуха і встановили його на звичне місце. Поколядували і порозходилися по домівках на Святвечір...
Наступного дня, на Різдво, міські організатори закликали всіх подивитися на парад вертепів, конкурс шопок і... продеґустувати каву. Усе це було. Виробник розчинного напою, “відкривши себе” та “звільнившись від обмежень”, зайняв усю площу перед Оперним театром. Дітям було весело: вони неподалік від центральної ялинки під до болю знайому з дитинства (почуту не в зазимленому бабусиному селі) мелодію: “К сажалєнью, дєнь раждєнья толька раз в ґаду”, – водили хороводи. Батьки тим часом стояли в черзі за “халявними” ста грамами зігріваючого питва. Здалеку ледь чутно лунав спів вертепів.
Початок нового тисячоліття, звичайно, зберіг традиції вуличного різдвяного свята, але про ту кількість театралізованих вистав, що заповнювали вулиці міста на початку 90-х, годі і мріяти. Хочеться вірити, що, згідно з не нами виведеними законами, кількість перейшла в якість. І що зараз пригадувати ті роки, коли було піднесення, дух національного відродження переповнював груди колядників, а біля входу до міськради стояла банальна – з причепів – сцена для вертепів. Нема тепер тієї сцени. І відбувався цьогорічний парад вертепів на сходах до пам’ятника Кобзареві, де навіть у святкові дні жахливе освітлення і сяка-така визвучка. Втім, глядачі, котрі стояли найближче, могли і бачити, і чути. Ну, а ті, котрі далі – вибачте... Почекайте наступного свята. Тим паче, що ми, незважаючи на весняно-осінню погоду, зустріли перший празник – Рождество Христове. Залишилося дочекатись у гості ще два празники. Зі щедрівками.
| 
