Латаття на тлі сходу Сонця
Клод Моне у всьому своєму блиску
IMPRESSION
Катерина СЛІПЧЕНКО
У музеї Мармоттан у Парижі зберігається найбільша в світі колекція творів Клода Моне. Музей розташований у приватному особняку, який у 1932 році Поль Мармоттан передав у дарунок Інституту Франції разом зі своєю колекцією живопису і бронзи стилю ампір. Цього року в музеї відбувається виставка під назвою “Прогулянка”. Клод Моне”, на якій уперше репрезентовано всю колекцію творів Моне, у тому числі найменш відомі аспекти його творчості, наприклад, карикатуру.
Остання велика виставка Клода Моне “Латаття” відбулася у 1999 році у музеї Оранжері в Тюільрі (і “Поступ” про це писав). А на початку нового століття – нова прем’єра! Вперше в історії на огляд глядачів виставлені альбоми із замальовками Моне, у тому числі його юнацькі начерки і навіть найперший малюнок!
У цій унікальній колекції, переданій в подарунок Академії образотворчих мистецтв сином Моне Мішелем, зібрані живописні полотна, пастелі, малюнки і навіть палітра його прославленого батька. На жаль, альбоми з малюнками не вдасться перегорнути: вони під склом! Однак можна помилуватися відкритими сторінками і надзвичайною серією карикатур, яким присвячується окремий зал.
Клода Моне цікавили не тільки знаменитості (журналісти, письменники, актори), але й “типові характери”: “Денді з сигарою”, “Молодий чоловік з моноклем”, “Грум у високому капелюсі”, “Дівчина з гострим носом” і “Профіль старої нормандки”. Деякі карикатури, подаровані Клодом Моне своїм друзям, були передані у дарунок Академії образотворчих мистецтв їхніми нащадками.
Музей Моне, зовсім недавно перейменований у “Музей Мармоттан-Моне”, новою виставкою віддає данину пошани всім тим, хто своїми дарунками збагатив колекцію музею і перетворив його в храм імпресіонізму. Саме завдяки численним пожертвуванням Мармоттан поповнив свою скарбницю роботами Ренуара, Мане, Сіслея, Піссаро, Берти Морізо, Дега і Ежена Будена.
“Цвях” експозиції – знаменита картина Моне “Враження. Схід сонця”, що зробила скандал на першій виставці імпресіоністів у 1874 році. Саме вона дала назву (impression (фр.) – враження) новому напрямку живопису. Ця картина належала лікареві і другу Моне. Її разом з іншими картинами передала в дарунок музею його дочка. Не дуже давно про цю картину знову заговорили в скандальній хроніці.
У недільний жовтневий день 1985 року у зал музею, де перебувало близько сорока відвідувачів, увірвалися п’ять грабіжників у масках з автоматами. Вони викрали дев’ять картин, вирізавши їх із рам. З них чотири належали пензлю Моне, у тому числі і знаменитий “Схід”. Протягом п’яти років велися безуспішні пошуки. Картини шукали в Японії, але, на загальний подив, вони знайшлися на Корсиці. У 1991 році вони з тріумфом були повернені в музей.
Усього на виставці представлено 120 робіт (92 картини, написані олією, 4 пастелі, близько 20 карикатур, ескізи, фотоальбом і приватне листування Моне). Вона охоплює всі періоди творчості знаменитого художника. Живописець, який оспівував природу і світло, лише наприкінці свого життя здобув визнання публіки і критики. Клод Моне (1840-1926) останні роки свого життя провів у маєтоку Живерні (див. “Поступ” №121 за 25 вересня 1999 року).
У колекціях музею Мармоттан – такі прославлені шедеври Моне, як “Пляж у Трувіллі”, “Лондонський парламент”, “Черінг Крос Брідж”, один із 17-ти варіантів “Собору в Руані”, “Міст Європи. Вокзал Сан-Лазар” і камерні портрети синів художника: портрети Жана і Мішеля Моне, “Мішель Моне в шапочці з помпоном”, “Мішель Моне в блакитному светрі”. Емблемою виставки стала картина “Прогулянка в околицях Аржантея” (1872), на якій на тлі квітів і пишної зелені зображена перша дружина Моне Камілль і їхній син Жан. Вона вмерла в 1879 році, невдовзі після народження Мішеля.
У Живерні Моне провів 43 роки свого життя. Мішель Моне передав Академії образотворчих мистецтв близько шістдесяти робіт цього періоду. З них 23 “Латаття”, вісім варіантів “Японського містка” і близько двадцяти живописних полотен, які зображують квіти: “Троянди”, “Шипшина”, “Ломиніс”, “Гліцинії”, “Іриси”.
У 1883 р. Моне винаймає будинок у Живерні, який він купує в 1890 році.
Художник полюбив сільце на березі Сени на кордоні між Іль-де-Франс і Нормандією. Тут він розіб’є “водяний сад” із перекинутим через нього “японським містком”. Моне розводить латаття, яке стане основною темою його творчості. Саме в Живерні він задумує декоративне панно, “Нескінченність, безбережна хвиля, що іде за обрій”. Тут народився цикл “Латаття”, який Моне передав у дарунок Франції в 1922 році. Вісім композицій із двадцяти двох настінних панно двометрової висоти були виставлені в 1927 році у залах Оранжері в Тюільрі вже після смерті художника. Вони були розвішані відповідно до вказівок Моне, який наприкінці життя практично осліпнув через подвійну катаракту.
У 2001 році, після дворічного ремонту, Оранжері знову відкриє свої двері. А поки що “Латаття” безроздільно панують у “власному” музеї Моне-Мармоттані.
|
|
