Скандальні книжкові новинки у США
НАУКА
Ілля КУН
Declasse Classics? (“Декласовані класики?”) Andrew Curry (Ендрю Каррі). U.S. News & World Report
Усі непристойності Аристофана тут відкриваються погляду широкого англомовного читача. Декан класичної кафедри Бостонського університету Джеффрі Хендерсон має намір випустити у світ переклад знаменитих комедій без купюр. Що ж, тепер цим нікого не здивуєш. Зате якщо читачів вікторіанської епохи ображали відверті сексуальні сцени, то нинішню публіку шокує аристофанівська гомофобія, його неповага до етнічних меншостей і женоненависництво. Тим часом самих греків більше за все зачіпала політична сатира. Що ж, у кожної епохи – своя політкоректність.
Цитата: “Ось один досить необразливий приклад. У старому перекладі Аристофана читаємо: “Коли почув я їхні співи, закралося в душу мені приємне лоскотання”. У перекладі Хендерсона цей уривок виглядає так: “Ледь зачув ці звуки я, у задниці моїй почало колоти”.
Beyond the genome
(Навіщо нам геном)
Andy Coghlan (Енді Коулен). New Scientist
Цього літа тільки й розмов було, що про геном. Ну розшифрували його – і що ми тепер із цього будемо мати? На це інтригуюче запитання відповідає автор статті, що популярно викладає, у чому суть прориву сучасних генетиків і чому наявна в нас карта людського генома може спричинити до радикальних удосконалень в області медицини. Її методи, на думку генетиків, сьогодні мало чим відрізняються від коновальських прийомів середньовічних цирульників. Як видно, не за горами бажаний час, коли багато хвороб можна буде вилікувати без єдиної краплі крові.
The Cell-Phone Scare (Телефонофобія) Gary Taubes (Гері Таубз). Technology Review
Страх сильніший за науку. Емоції неможливо перемогти за допомогою раціонального знання – так уже, як мовиться, природа захотіла... Стаття в журналі Technology Review присвячена аж ніяк не проблемі канцерогенної небезпеки стільникових телефонів, як природно було б припустити, а психології нашого сприйняття наукової інформації. Річ у тому, вважає автор статті, що людина боїться невідомості, а експериментальна наука, за визначенням, має справу з явищами світу цього, а не навпаки, і тому не може однозначно визначити статус явищ, існування яких є сумнівним. Жоден експеримент не може бути ідеальним. Простіше кажучи, результатом дослідження може бути тільки відсутність даних щодо, наприклад, канцерогенних властивостей мобільних телефонів. При цьому завжди залишається можливість (нехай навіть мізерно мала), що такі властивості усе ж є, але з якихось причин поки що ще не виявлені. Так що всі ми приречені боятися генетично змінених рослин, відпливу силікону з імплантів і електромагнітного випромінювання, що походить з ліній електропередач, аж до того моменту, коли буде доведено, що всі ці явища і справді можуть завдати нам шкоди.
Natty Professors
(Божевільні професори) Andrew Goldman
(Ендрю Голдмен).
Boston Magazine
От що значить справжня демократія! Якщо вітчизняне вище суспільство дотепер не може позбутися важкої спадщини тоталітарних часів (по суті, у нас ніде приткнутися навіть пересічному антропологові), то в американських університетах практично кожен громадянин може знайти собі наукового керівника по душі. Бажаєте займатися вампірологією? Немає нічого простішого! У Бостонському університеті є найбільший у світі експерт з вампірів – професор Реймонд Макнеллі. Цікавитеся культурою дефекації в Римській Імперії або сексуальними пристрастями тарганів? Вирушайте у Гарвард. Автор статті дає короткий огляд десятьох найекстравагантніших академічних курсів, що читаються в головних університетах Бостона.
Цитата: “Антрополог Крістіна Ворд Гейлі займається вивченням сувенірів, що купуються їх американські туристи під час закордонних поїздок. Особливо дивує дослідника схильність туристів купувати і тягати за собою по чужих землях неймовірно громіздкі предмети, які б нікому ніколи не спасло на думку купити в себе на батьківщині”.
The first postmodern ironist (Перший насмішник-постмодерніст)
Julian Evans (Джуліан Івенс). The New Statesman
Кінець століття – час підбивати підсумки; початок нового століття – час робити прогнози. І знову виявляється, що все вже сказано: наш час цілком вичерпно описується в термінах К’єркегора. Бувають часи дерзання й ентузіазму, часи індивідуальних якостей. Тоді процвітають індивідуальність і віра. А бувають часи, коли дерзання й ентузіазм поступаються місцем умінню і ремісничим технологіям. Гласність і свобода преси; масова культура і масова свідомість; ринок і реклама як головні дійові особи історичного процесу – практично всі характерні ознаки сьогоднішнього – і, на жаль, здається, завтрашнього – дня давно описані першим постмодерністом, доводить автор статті.
Цитата: “...Яким способом супербрендам Nike, McDonald’s або Coca-Cola вдалося пробитися і зайняти місце в тій частині нашої свідомості, що призначалася для духовних, а зовсім не для матеріальних предметів? Це вдалося їм передусім завдяки зведенню так званого “стилю життя” у статус квазірелігії”.
Vanishing tongues
(Мови, що зникають)
Gareth Cook (Гарет Кук).
The Bostone Globe
Кожні два тижні на Землі вмирає одна мова. У тому сенсі, що переходить у розряд мертвих, якими ніхто не говорить. Ми живемо в епоху безпрецедентного лінгвістичного колапсу: за деякими оцінками, у найближчі сто років має загинути щонайменше половина (а можливо – і 90%) із 6700 поки що живих мов світу. Щоби спробувати хоча б частково запобігти прийдешній мовній глобалізації, лінгвісти вирішили зібратися на раду, що відбулася в грудні минулого року в стінах Пенсільванського університету. Учені розробили план збереження рідкісних мов: вирішено створити комп’ютерну базу даних, яка міститиме максимально повну інформацію про зникаючі мови (включно з цифровими аудіозаписами). Усі дані будуть викладені в Інтернеті, що, можливо, зіграє для майбутніх поколінь роль “живого” носія мертвих мов.
Цитата: “...В одній із зникаючих мов Австралії немає слів “правий” і “лівий”. Замість цього аборигени говорять, наприклад, “північна нога” або “західна рука” – залежно від того, в яку сторону світу обернена людина, про яку йдеться”.
|
|
