Країна святкової невизначеності
РЕПЛІКА
Дмитро ШУРХАЛО
Свята спричинили політичну невизначеність. Мабуть, завдяки святковому настрою всі задіяні в останніх політичних подіях сторони впевнені в добрих перспективах своєї справи.
У навколовладних колах по-святковому весело “шпиняються” з того, що в нашого Президента проблеми з запрошенням на інавгурацію Буша. Кажуть, посол у Сполучених Штатах та відповідні структури МЗС стоять на вухах і чого тільки не вигадують, аби отримати необхідне запрошення. Не сумніваючись у достовірності аудіозаписів, представники навколовладних структур вважають, що прямих вказівок когось знищити не було, а в чоловічій розмові інколи можна вжити ненормативне слівце. Попри “приколи”, вони таки справді обурені поведінкою американців, адже таким чином Україну прирівнюють до Лівії чи сусідньої Білорусі. Тим часом, на думку цієї публіки, демократія та свобода слова в нас однозначно є, бо ж відбувається все це неподобство. На підтвердження цієї тези один високоповажний пан навіть зайшов зі свого комп’ютера на сайт “Української правди”.
Ожили проросійські кола, вельми задоволені з того, що за таких умов Кучма змушений шукати підтримки в Москві. Вони однозначно переконані – все, що відбувається, сплановано на Заході для того, аби влада перейшла до рук американського ставленика Ющенка. На спробу заперечити чуєш у відповідь: “Ти що, не знаєш?! У нього ж дружина – агент ЦРУ!” Тож краще вже нехай буде такий Кучма (наразі), вважають новітні москвофіли. З Ющенком же треба розібратися, а на знак дружби з братньою Росією здалося б поставити на його місце Азарова.
Натхненна першими успіхами і практичною відсутністю серйозних поразок і втрат опозиція вважає, що її перемога – справа часу. Другий етап акції протестів ще не розпочався, а опозиціонери вже переконані, що він буде потужнішим за перший. А натовп, зачарований мерехтінням святкових вогників та іншими новорічно-різдвяними прибамбасами, абсолютно збайдужів до політики, якою й так не переймався.
Проте навіть зовсім не адекватна до новорічно-різдвяних свят погода наче натякає співвітчизникам: ще рано святкувати, ще надто багато питань року, що минув, не вирішено. І як би широкі трудящі маси не намагалися, як сказав поет, “забити на духовність і борню”, проблеми не зникнуть самі собою. Головні події ще попереду.
|
|
