Ющенко обіцяє шахтарям великі перспективи
Вугільну галузь збираються реформувати
ЕНЕРГЕТИКА
Остап ЛЕШИК
На 9 січня заплановано грандіозну нараду в Кабінеті Міністрів, головною темою якої буде реформування вугільної галузі України. Прем’єр Віктор Ющенко вважає цей сектор енергетики напрочуд перспективним, однак аби ці надії справдилися, необхідно “ретельно і серйозно” переглянути економіку галузі.
До розмови запрошено всіх, хто безпосередньо і потенційно має стосунок до вуглевидобутку: керівників міністерств і відомств, заступників голів облдержадміністрацій із питань ПЕК, керівників районних адміністрацій та міських голів шахтарських міст, представників міжнародних організацій, керівників вуглевидобувних підприємств і територіальних комітетів шахтарських профспілок. Головуватиме на засіданні найвідоміший український енергетик Юлія Тимошенко.
Як стверджує Віктор Ющенко, за 10 попередніх років видобуток вугілля в Україні скорочено удвічі. Проте торік відзначено позитивну динаміку: вуглевидобування збільшено на 1 млн. тонн. Тож головним завданням майбутніх перетворень прем’єр називає гармонізацію зусиль бізнесу державного і корпоративного. “Ми змусимо великі бізнесові кола дивитися на вугільну галузь як на галузь перспективну”, – запевнив Ющенко.
За його словами, накреслені реформи отримали “достатньо позитивний відгук” саме у вуглевидобувних регіонах – і, зокрема, в Донецьку, де нещодавно було представлено план реформ. Та це й зрозуміло, адже у найбільш проблемному шахтарському регіоні вже давно чекають на якісь зміни. Програма реструктуризації шахт, яку фінансує Світовий банк, занадто вузько підходить до проблем вугільників. Адже простим закриттям копалень, пошуком та організацією нових робочих місць для звільнених шахтарів (як же їх одразу стільки створити?) питання однозначно не вирішується. Адже існують ще й енергетичні інтереси держави...
Кілька років тому на урядовому рівні існувала концепція забезпечення країни енергоносіями, яка, враховуючи скорочення споживання нафти і газу (зокрема, їх імпорту), передбачала нарощення видобутку вугілля. Наразі в цій галузі гостро стоїть не лише проблема скорочення-нарощення видобутку “чорного золота”, але й питання рентабельності копалень. Воно зрозумілим чином пов’язане і з оплатою за спожиту шахтами електроенергію (сумні наслідки цього нещодавно відчули в Червонограді), і з виплатою зарплати тощо. Тому урядовими коридорами уже деякий час блукає ідея спуску приватизаційних процесів під землю. Цей процес звикло планують здійснювати поетапно: від передачі в оренду і запровадження лізингових схем до приватизації та викупу. Однак чомусь вважається, що починати потрібно з найбільш збиткових вуглевидобувних підприємств (“На тобі, небоже, що мені не гоже”). Але справжніх інвесторів, звичайно, не обдуриш. Тож поки справа не дійде до серйозних перспективних копалень, навряд чи можна буде чекати на потоки інвестицій. Натомість інституційних інвесторів мало б втішити саме розуміння проблем українським урядом.
Та якщо реформ проведено не буде, то “ми не зможемо дати відповідь на питання про енергетичну безпеку держави на багато років уперед”, переконаний Віктор Ющенко. Тим часом енергетичний сектор виходить із наявних ресурсів: “Енергоатом” уже виконав план щодо забезпечення ядерним пальним українських АЕС, які виробляють 45% електроенергії країни. Питання добудови компенсуючих Чорнобильську станцію енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС повинно бути вирішене найближчим часом, а на 2003 рік заплановано запуск першої черги Ташликської гідроакумулюючої електростанції (Миколаївщина) потужністю 800 мегават. Чималий вплив на всі ці енергопроцеси мало закриття ЧАЕС, бо ж доки грім не вдарить, хреститись у нас не поспішають.
|
|
