На межі екрану і злочину
ТЕЛЕНАСИЛЬСТВО
“... Завтра ми зустрінемося знову, щоби стати свідками смерті.
І не однієї!..”
Ольга Сумська, “Імперія кіно”
В анотації перед черговим показом фільму (цього разу це було “Фуфло” (Росія) презентерка “Імперії кіно” Ольга Сумська розповіла про одного американського режисера, котрий так прокоментував власні враження від перегляду цього фільму: “Якщо наше (американське. – М.В.) кіно в часи депресії допомагало вижити нашим людям, то ваше (російське – М.В.) кіно пропонує навпаки – лише смерть”.
– До цих слів нічого додати, – завершила свій виступ Сумська. Заради збереження доброї репутації (своєї та каналу) презентерка сором’язливо замовкла: вона не могла далі ні вихваляти незугарний фільм, ані виправдовуватися за його показ на “1+1”. Але могла би додати принаймні: “Дітям до ... років перегляд заборонений” або хоча би – “не рекомендований”, адже прокатні права на всі легально здобуті фільми зараз відповідно маркуються. Чому ж ми не зустрічаємо тих маркувань ані в газетних анонсах, ані в самому телевізійному ефірі? І ще одне запитання: навіщо такий популярний і шанований український національний телеканал, як “Студія “1+1”, демонструє відверто і неприховано насильницькі, бандитські та смертоносні фільми (серед них “Фуфло” ще доволі непогане)? Про яку боротьбу за рейтинги йде мова, якщо деградує телеаудиторія?
Власники каналів і програмісти телеефіру роблять нам ведмежу послугу, справді дивуючи та вражаючи (на жаль, лише в негативному значенні цих слів) нібито “культовими”, без лапок – модними, насправді ж наділеними якимось хворобливим естетичним смаком і часто позбавленими будь-яких мистецьких цінностей фільмами. Картинами, а тим паче шедеврами ці творива ніхто не називає. Ну, хіба що голос за кадром у телевізійних анонсах. Ці фільми не отримують нагород: ані у Європі, ні в Америці. Але вони знаходять собі чудове пристановище в “совкових” (адже, погодьтеся, ми все ще живемо в “совку”, що є зменшувально-пестливим синонімом СРСР) ефірах СНД, звідки хапають нас, сумирних глядачів, за горло щупальцями всіх наявних телеканалів. Так відбувається планомірне зомбіювання (подекуди й у наказовій формі, як от джинґл-перебивка на “Нашому радіо”: “Слухаю і скоряюсь!”) homo sovieticus-ів і перетворення їх на нових, жорстоких істот – homo lupus-ів, але аж ніяк не на homo sapiens-ів чи то пак homo novus-ів. Шанси стати “людиною розумною” падають із кожною наступною серією всіляких “бандитських петербургів”, “агентів національної безпеки”, “ментів”, “попелюшок”, “камєнскіх” і “маросєйок”. Натомість вхід до нашої з вами печери аборигенів пострадянського “демімонду” стає все вужчим: він пропускає все менше світла цивілізованості й культури. Звідси і наше феноменальне суспільне явище – “клептократія”. За таких обставин, щоправда, все яскравішими виглядають спроби культурного спротиву “останніх із могікан” – непсевдоеліти – сірячинному маскульту. Але попри цю одномоментну яскравість, більш-менш пристойного багаття з того не виходить: поодинокі носії культуродайного вогню (інституції чи окремі особистості) лише ледь жевріють на загальному попелищі суспільної деградації та деструкції. А потрібні гучні “походи зі смолоскипами”, потрібне щось на кшталт контрзомбіювання, щоби перевести вектор нашого прийдешнього з площини занепаду у площину бодай найменшого, але розвитку, прогресу, поступу. Інакше ареал нашого – ні, навіть не залюднення, бо homo homini lupus est, – а радше заселення перетвориться незабаром на загальну, знову ж таки не братську, а вовчу “могилу невідомого дегенерата”. І це була би цілком природна розв’язка для сюжету, що виписується та вимальовується на наших очах сьогодні – на зламі тисячоліть. Адже сучасні підлітки та молодь, урешті-решт, переситяться телевізійним насильством і, озброївшись усіма методами бандитських паскудств, що ними так рясніють наші екрани, вийдуть на вулицю...
Вони вже виходять. Вони поряд із нами. Ріжуть, стріляють, грабують, ґвалтують – відверто, без найменших докорів сумління. Ім’я їм – легіон. І лише Слово Боже, слово добра, любові та співчуття може зупинити цю широку ходу носіїв диявольського зла, ненависті й агресії. Тож говорімо про це ВГОЛОС!
Михайло ВЕКЛИК,
Асоціація “Ж.А.Р.”
|
|
