Клубні ігрища імпровізаторів, або Господь терпів і нам велів
ЗАБАВА
“Усе – гра”, – сказав якось нідерландський мислитель Йоган Гейзінга, і написав твір Homo ludens, у якому розповів про гру все, що про неї думав. Це було давно. Днями ж у клубі-кафе “Лялька” відбувся концерт імпровізацій.
Третього січня близько восьмої години вечора випадкових зайд “Лялька” зустрічала столиками з табличками “Замовлено”. Тим часом на її тісній (камерній) сцені розігрівали свої інструменти Гайнс Ерік Годех, композитор й інструменталіст з Гамбурга, та львівський ансамбль “Три Я” (Юрій, Настя та Юля Яремчуки), готуючись до, як було оголошено в “лялькових” афішах, концерту нової імпровізаційної музики. А доки вони готувалися, публіка в залі мала змогу ще трохи погомоніти, імпровізуючи на теми бізнесу та політики.
Коли зал наповнився, на сцену вийшов імпровізований конферансьє і стисло, проте дуже змістовно повихваляв ансамбль “Три Я” і гостя з Німеччини, не забувши, щоправда, “підколоти” останнього через те, що той “не знает русского языка, кроме слов “хорошо” и “спасибо-пожалуйста”, но тем не менее чувствует себя на сцене с украинскими музыкантами достаточно свободно, изъясняясь на языке импровизации, понятном не только музыкантам, но и всем нам, находящимся в этом зале”. Конферансьє також пояснив, чому імпровізаційну музику, що звучатиме в цьому концерті, названо в афішах новою: мовляв, надворі вже нове тисячоліття, тому й музика, логічно, теж нова, хоча й уже звучала.
Перша ж музична імпровізація, виконана тандемом Годех-”Три Я”, посіяла зерно сумніву щодо слів конферансьє, які стосувалися мови, нібито зрозумілої усім в залі. Але концерт тривав, композиції нанизувались одна на одну, і подеколи звучання інструментів було навіть цілком мелодійним, проте тут-таки зривалось у крайнощі невпорядкованості й випадковості, викликаючи у думках слово “анонс”, вжите якось екс-спікером Верховної Ради України у значенні слова “нонсенс”. Та жанр є жанром.
У 15-хвилинній перерві між частинами концерту до мене підійшла одна знайома особа, доволі авторитетна в “Лялькових” справах, й дещо співчутливо сказала, що може запропонувати мені назву до мого ще не існуючого тоді матеріалу про концерт. “Господь терпів і нам велів”, – мовила вона. І після цього мені стало зрозуміло, що я, так би мовити, не один.
Друга частина концерту потішила ще кількома імпровізаційними номерами, після яких інструменталісти розпочали написану п. Гайнсом Годехом “Церемонію”. Вона тривала найдовше і, попри оригінальну назву, мало чим відрізнялася від композицій менших форм, що звучали до неї. Але музикантам вона явно подобалась, через те й грали вони натхненно, за що отримали від публіки по закінченні концерту вдячні оплески. Слів “біс!!!” із залу не лунало.
Імпровізував Гриць СОЙФЕР
|
|
