Мовне питання
Проблеми галичан легше зрозуміти, скориставшись досвідом Квебеку - франкомовної канадської провінції
ДОСВІД
Михайло МИШКАЛО
Україна, звичайно, ближче до білорусько-ірландського варіанта, ніж до британо-російського. Але у світі завжди є винятки, тобто країни, які змогли перебороти тенденцію загибелі або, ще радикальніше, – тотального занепаду своєї мови і культури і відновити її в первісному стані. Наприклад, Ізраїль, який відродив мову Тори – іврит. Українці – не євреї, такий подвиг їм не по зубах, та й умови в нас не з тієї площини. Але є країна, в якій були схожі з Україною проблеми, і в якій їх вдалося вирішити, хоча й ідеться про окрему провінцію. Ця країна – Канада, і провінція ця – Квебек.
До 1960 років Монреаль був найбільшим і найбагатшим містом Канади, містом, у якому правила англомовна еліта. Наприкінці тих же шістдесятих монреальський світ перевернувся догори дном. Раніше, до 1960-х, люди говорили, що французький Квебек населений священиками, лікарями й адвокатами. Тоді франкомовна частина канадського суспільства, точніше, Квебеку, була найменш освіченою і найбільш релігійною в західному світі. Франкофони традиційно трималися землі та церкви, заводили великі, тобто багаточисельні сім’ї, щоби таким чином виграти боротьбу за виживання французької мови на континенті.
Йшлося не більше й не менше як про виживання мови. Світ бізнесу, тобто люди, які мають гроші й замовляють музику, був англомовним.
Зараз найбільшим україномовним містом України є не столичний Київ – ним є Львів. Мовою бізнесу і професійною еліти залишається російська, й існує тенденція повного витіснення української мови з таких сфер, як шоу-бізнес, спорт, мас-медіа і навіть література. Про все це засилля русифікації вже говорилося і писалося, офіційно вживалися заходи, але вони... не виконувалися.
Увесь цей порядок у Квебеку зазнав радикальних змін.
Усе почалося з того, що на хвилі економічного підйому відбулося значне зростання доходів франкофонів. Влада Квебеку націоналізувала більшість електричних компаній, включаючи й ті, які виробляли електроенергію для півночі. Могутня компанія “Гідро-Квебек” стала “щедрим дядечком” для франкомовних бізнесменів і представників інженерного корпусу.
Французький націоналізм того часу переживав небачене зростання, по суті, це був кількісний вибух, бум. У 1970 році теракти (підкладання і вибухи бомб, кіднепінг і навіть вбивства), здійснені радикальним Фронтом визволення Квебеку (ФВК), призвели до впровадження у провінції військового стану.
Було введено федеральні війська. Сотні людей були заарештовані й утримувалися під арештом без суду і слідства. Проте квебекці історично є людьми досить мирними і не дотримуються методів боротьби, в яких застосовується насильство.
Але поставлені перед вибором, нав’язаним Оттавою (“Ти або федераліст-патріот, або квебекський націоналіст і терорист”), більшість франкофонів приєдналася до сепаратистської партії Квебеку. Криза поляризувала квебекське суспільство.
У 1976 році на ґрунті сепаратизму партія Квебеку прийшла до влади. Нові лідери дуже швидко прийняли так званий закон 101. Цей закон передбачав обов’язкове використання французької мови в освіті, торгівлі й суспільному житті. Усі публічні написи, говорилося в законі, повинні бути французькомовними.
Ситуація зі смертю Білозора могла стати, але не стала тим каталізатором, який би призвів до якихось по-справжньому радикальних змін, хоч як дико це не звучить, у царині дотримання Закону про мови. Далі слів і плачів наші радикали не пішли. Традиційна українська необов’язковість дотримування законів звела нанівець навіть такі рахітичні спроби, як бодай часткове обмеження тотальної русифікації.
Влада Квебеку, крім ухвали закону і заходів примусу щодо дотримання вже прийнятого закону, пішла ще далі. Вона вирішила створити демографічну більшість. Тобто кількість франкомовних громадян мала значно перевищувати кількість англомовних. Не вистачає своїх – знайдуться іммігранти-франкофони: уся колишня колоніальна франкомовна Африка й Азія плюс справжні європейці – французи, швейцарці. Закон 101 направляв всіх іммігрантів у русло французької культури.
Звичайно, це породило не надто теплу реакцію з боку тисяч англомовних квебекців. Непевні щодо свого майбутнього, вони проголосували ногами – залишили місто. Дуже багато штаб-квартир найбільших корпорацій Канади перенеслися у Торонто – головний конкурент Монреаля. Як результат, Торонто забрав у Монреаля позицію найбільшого і найбагатшого міста Канади.
Вакуум, який утворився в результаті еміграції англомовної бізнесової еліти, був заповнений новим поколінням франкомовних бізнесменів. Перше покоління франкомовних ділових людей з’явилося у 1940-х роках. Були це переважно самоуки, люди, “які зробили себе” в деревообробному і паперовому бізнесі.
Друге покоління вже отримало формальну освіту і розширило сімейний бізнес, доробившись до найвищих посад у найбільших компаніях. Вони вибрали Монреаль як місце для життя і бізнесу. Як говорять самі франкофони: “Нас
усього шість мільйонів, і ми не можемо собі дозволити мати з півтора десятка малих містечок. Тому ми маємо одне велике”. Усе це призвело до того, що Монреаль став найбільшим франкомовним містом на планеті після Парижа.
Україномовних українців в Україні, звичайно, більше, ніж шість мільйонів, але ми собі дозволяємо, у своїй щедрості й ліні, щоби найбільші міста-мільйонери – Дніпропетровськ, Київ, Харків, Донецьк, Одеса – не говорили українською, залишаючи це право за маленькими містечками і селами.
Результат – українські міста за Збручем залишаються російськомовними.
Українська й далі вважається мовою селян і фермерів, мовою меншості.
Українська еліта у своїй переважній більшості і далі розмовляє російською.
...Американці мають четверте липня. Англомовні канадці мають перше липня.
Франкомовні канадці святкують свій день 24 червня. Вони проводять парад на честь Івана Хрестителя – святого покровителя Квебеку. У цей день в 1968 році франкомовні сепаратисти закидали порожніми пляшками і помідорами тодішнього прем’єр-міністра Канади П’єра Трюдо, вихідця з Квебеку, який, тим не менше, закликав до єдності. Франкомовні канадці Квебеку заслужили це свято, навіть більше – вибороли його.
|
|
