Нерозтрачена духовність музики Баха
Польський диригент Станіслав Веляник: “Страсті за Іоанном” Й.С.Баха є результатом дуже тісних взаємин між хором Gloria і Старосондецьким фестивалем давньої музики. Ми співпрацюємо вже третій рік. У червні відбулася прем’єра “Страстей” – твору, який ми зарепрезентували й на початку львівського фестивалю “Контрасти”. Але ці два виконання явно різняться між собою.
Прем’єра звучала дещо по-інакшому, бо костел у Старому Сончу є дуже маленьким і має відповідні акустичні характеристики. Ми намагалися насамперед розкрити монументалізм самої форми твору. І хор Gloria, й оркестр із тим собі дали раду, оскільки є дуже професійними колективами”.
Харківський композитор Олександр Щетинський: “Я дуже приємно вражений цим виконанням “Страстей” Баха. Твір надзвичайно важкий. На жаль, дуже рідко у нас звучить. І якщо таким твором відкривається фестиваль, причому фестиваль сучасної музики, то означає, що якась планка якості, мистецького рівня вже формується наперед. Це наклало дуже велику відповідальність на виконавців решти концертів, і загалом на те, як виглядав цьогорічний фестиваль. Це, між іншим, не єдиний твір Баха на “Контрастах” – Бах став справжнім лейтмотивом фестивалю. І це не випадково. Бо справа не тільки в тому, що відзначається бахівська річниця. Бах може служити путівною зіркою для всього сучасного мистецтва. Це для нас усіх дуже важливо. Я дуже сильно вражений як слухач, бо вперше почув цей твір у живому концертному виконанні. Мені дуже подобається, що музиканти, хоча грають на сучасних інструментах, прагнуть усе-таки наблизитися до того, як це мало б звучати в бахівський час. А це питання дуже дискусійне, воно завжди стоїть перед виконавцями творів Баха: як грати. Чи так, як це робили на початку XIX ст., чи так, як у XX ст., чи може спробувати реконструювати той стиль і ту манеру, яка була за бахівських часів. Тепер більшість музикантів схиляється до того, що принаймні варто намагатися наблизитися до звучання тієї епохи. Саме цим шляхом пішли й ці музиканти.
Вони не мають можливості грати на старовинних інструментах, але вони показали, що й на сучасних інструментах можна грати в старовинному стилі.
Вони не перебільшують виконавський склад, бо це, зрештою, дуже камерний твір. І ця камерність додає більшої душевності чи відкритості, більшої безпосередності спілкування із слухачем. Для мене це дуже важливо. Мушу щиро сказати, що це велике яскраве враження за багато-багато років для мене особисто”.
Директор Інституту розвитку Львова, депутат львівської міськради Андрій Садовий: “Коли чесно, то я був дуже вражений нашим хором. Було чаруюче виконання. На моє здивування, хористи вивчили цей твір німецькою мовою за місяць. Хор був супер! Солісти також хороші. Сама атмосфера була такою львівською! І я особисто отримав велике задоволення. А окрім того, під час концертів класичної музики до мене приходять дуже хороші ідеї. От і тепер мені прийшла думка: цей хор абсолютно б міг стати візитною карткою нашого міста, і чому б міськраді не взяти його під свою опіку? Адже колектив складається із прекрасних фахівців, але за статусом є аматорським. Та оскільки його прагнення до високої естетики очевидне, то патронат мерії був би цілком виправданим. Я справді отримав велике задоволення від концерту. Дякую”.
Музикознавець Олена Онуфрів: “Враженння позитивне. Дуже добра солістка меццо-сопрано, дуже гарно виконувала свою партію, у неї соло дійсно звучало, як то має бути. Партія Євангеліста є просто фантастично важка, і тут можна по-різному його оцінювати. Хоча мені здається, що соліст собі дав раду. Але надзвичайно важка партія. І в світі є співаки, які спеціалізуються тільки на виконанні цієї партії, і нічого більше ніколи не співають. Вони відшліфовують той стиль настільки досконало, щоб нічим його не порушити, і співають тільки це. Баритон теж дуже хороший голос, але в нього іноді проривалася надмірно оперна драматичність, хоча він дуже гарний співак, – не можна нічого заперечити, у нього гарний тембр голосу. Бас сподобався також. А сопрано – найменше, але то вже – в кого який смак. Хор собі також дав раду. Співав гідно. Що ж до цілості, то в оркестру трохи були штрихи, можливо, не такі досконалі, як хотілося б. Усе-таки (а я багато слухала в записах німецьке виконання), можливо, ми, слов’яни, не вміємо по-справжньому грати німецького Баха. Де та прецизійність ритмічна й штрихова? Її бракує. Але, можливо, й таке, що в нашому органному залі така специфічна акустика, яка розмиває звук.
І тому тої чіткості немає не тому, що так грають, а тому, що її розмиває акустика, яка, на мій погляд, є не відповідною для такого твору. Для романтичної музики вона ще могла б згодитися, це вже помічено багатьма музикантами. У цілому я була під великим враженням і вважаю, що для Львова це – подія”.
Журналіст із Фрайбурга Вальтер Мосман: “Фестиваль “Контрасти” виправдав свою назву знову, концептуально поєднавши авангардову музику із таким шедевром класики, як “Страсті за Іоанном”
Й.С. Баха. Так само за принципом контрастів суто протестантський твір було виконано у приміщенні колишнього католицького костелу. У решті зауваг я цілковито поділяю думку музикознавця Олени Онуфрів”.
Музиколог Володимир Грабовський: “Цей концерт можна назвати справжньою виставою. Або дійством. Це надзвичайна подія, яка відбувається навіть не раз на десять років, а раз на сторіччя. Я навіть не знаю, чи у Львові колись виконувалася ця кантата. У такий справді скрутний час, як наш, надзвичайно вразив переповнений зал костелу. Це свідчить, що справжнє мистецтво таки має величезну притягальну силу. Люди прагнуть високого, духовного, глибокого. Хоч “Контрасти” – фестиваль сучасної музики, але він показав, що Бах є завжди сучасним. Один бік сучасності – це експерименти й прокладання нових шляхів, а інший бік – завжди актуальна класика! Вважаю, що Бах – прекрасний початок у цьому фестивалі. Варто ще наголосити на унікальності цього українсько-польського проекту. Можна мати певні застереження, але назагал солісти впоралися із завданням. Коли Gloria мала прем’єру на польському фестивалі, то тоді Євангелістом був не такий охайний тенор, але більший актор. Мені дуже приємно, що наш хор показав себе на висоті. У цьому ансамблі “Страсті” були виконані прекрасно. Львів отримав змогу пишатися ще одним по-справжньому мистецьким проектом співпраці із західним музичним світом”.
Київський композитор і диригент Володимир Рунчак: “Перший концерт “Страстей” був дуже гарним. Свідченням цього була велика зацікавленість львів’ян – повний зал. Я бачив навіть серед публіки не тільки професіоналів, а й військовиків! Це вагомий показник. У “Страстях” для мене важливим був момент синкретичності і виконання класичного твору в контексті фестивалю сучасної музики. Рівень концерту підвищив і склад виконавців: хор зі Львова, оркестр і солісти – з Польщі. Має бути висока планка, і ми мусимо розуміти, що сучасна музика не є щось відірване, а закономірне продовження традиції. Це єдина річка: від Баха до наших днів...”
Музиколог Ірина Строй: “Виконання Joannes Passion у Львові – це була історична подія, тому що це було дійсно перше виконання у повоєнному просторі наприкінці II тисячоліття. І ми всі відчули, наскільки ця музику розкрила задум фестивальної концепції: підсумувати й узяти в наступні тисячоліття те краще, що було здобуто людством у всі попередні доби. Універсалізм мови музики Баха є дивовижним. Цей контініум, цей простір бахівського філософського перебування, – він настільки перегукується із симфонізмом Сильвестрова, з новими відкритими формами виступу в якийсь не хронометрований час, а у велику космічність загальнолюдської спільноти. Властиво те, що дві години львівська публіка ладна була навіть стоячи слухати цей твір, – для мене є певним знаком. Ми відчули настільки люди готові його сприймати і спраглі чогось такого дійсно величного, загальнолюдського й глибинного.
Навіть несподівано, що на концерті переважала юна аудиторія, було навіть багато дітей. І це дивно, бо фестиваль відбувається як елітна акція: сучасний матеріал потребує як професійної готовності, так і внутрішньо духовної, але публіка засвідчила, що львівська аудиторія готова і відкрита до справжнього високого мистецтва”.
Професор музикознавства Стефанія Павлишин: “Враження є велике, глибоке, прекрасне, із багатьма відтінками. Виконання “Ґльорії” було на найвищому рівні. Дехто, хто порівнював звучання цього концерту із ляйпцігськими записами, вважає, що “Ґльорія” навіть краще це зробила, ніж “Томас кірхе”. Чудовий був Євангеліст (тенор), хоч він згодом втомився, бо є хворою людиною, – але працював прекрасно. Інші солісти не були на такому рівні, але ми зрештою відчули в грі й у співах, наскільки то є новаторська музика! Там є все! Це не просто собі арії, це велична музика!”
P.S. Про враження львів’ян від великого різдвяного проекту “Магніфікат”, зреалізованого перед святами камерним хором Gloria та камерним оркестром “Віртуози Львова” читайте в одному з наступних чисел “Поступу”. Адже музика Й.С. Баха – той світлоносний духовний вектор у майбутнє, яким буде пронизано ще не одне століття в історії людства.
|
|
