Шоу-бізнес - UA
Міфи та реальність українських продюсерів: скільки коштує "зробити" популярного артиста
ЧОРНА ДІРА
Галина ЯНИШІВСЬКА
У зародковому хаотичному українському шоу-бiзнесі побутує думка, що талановитий виконавець може обiйтися без послуг продюсера. Мовляв, професiйних продюсерiв усе одно ще немає. А таланти в нас звикли самi пробиватись. Та чи так це насправдi? Можливо, основна проблема гальмування процесів розвитку українського шоу-бізнесу і є у слабенькому “інституті продюсування”.
Звідки беруться українські продюсери?
Як правило, в Україні продюсерами стають колишні музиканти. Зробивши хорошу “фінансову” кар’єру, вони вважають, що їхніх знань та коштів вистачить на те, щоб заробити ще більше, виховуючи зірок.
Візьмемо найвідоміших зі світу українських продюсерів. Ігор Ліхута, Віталій Клімов, Юрій Нікітін – усі вони колишні музиканти. Добре це чи погано? Це нормально, якщо, крім музичних, ця людина має ще знання з основ маркетингу, менеджменту, правознавства та інших потрібних для бізнесу речей. Тоді продюсер може не просто відчувати, що потрібно ринку сьогодні, а й прогнозувати, що публіка захоче завтра. Бо залежить це не лише від музичних, а й від соціально-економічних процесів.
Оволодівши кількома відомими шоу-прийомами, продюсери легко прокатали їх на ще не розігрітій голодній публіці. Та чим далі, тим винахідливішими та передбачливішими слід бути . А для цього однієї музичної чуйки мало, потрібні професійні знання. За моїми спостереженнями, найпопулярніший, бо найдієвіший та найдешевший, прийом, що його диктують сучасні продюсери юним талантам, – епатажність. До речі, перші плоди “неспроможності” ми збираємо вже сьогодні.
Останній концерт Ірини Білик зазнав провалу, Тая Повалій, крокуючи від кліпу до кліпу, дорогою попсово “знижує” марку, а “Океан Ельзи” що далі, тим більше акцентує на епатажності, хоча є потенціал для музичних акцентів.
В Україні є вузи, де, як спеціальність викладається “продюсування”, зокрема у славнозвісному Київському інституті культури. Думаю, можна обійтися без коментарів про те, на якому рівні може викладатися предмет, українського взірця якого ще не існує. Він, звичайно, з’явиться. Та, на разі, спробуємо оцінити ситуацію, яка сьогодні панує на українській продюсерській кухні.
Розкрутка по-українськи
Розкрутка виконавця – справа, звiсно, дуже складна, відповідальна та недешева (і не лише в Україні). Хаотичність тут недопустима. Уже для перших крокiв потрiбна чималенька сума. Порахуємо, скільки це коштує для українців.
Хороша хiтова пiсня з мiнiмальною розкруткою вiд автора (радiоефiри, збiрнi концерти) та аранжуванням коштує від
70-100 дол. на місцевому рівні до 1 тис. доларів у маститих знаменитостей. А на перший виступ слід мати хоча б вісім композицій. Година запису в столичній студiї вартує 20-25 дол., у провiнцiї – 10-15 дол. Загалом, тільки на запис дебютного альбому потрібно в середньому 800 дол. Додамо ще кошти на поліграфію, платню звукорежисерам, художникам та ін. Тобто це ще як мінімум 700-1000 дол. На вiдеоклiп потрiбно хоча б $ 1500, а на хороший –
$ 3000. Сценiчний костюм (якщо це не рок-команда, яка виступає в джинсах) обiйдеться у $ 200-300. Фотосесiя (для газет та журналiв) коштує щонайменше $ 100. Iснують, звичайно, i “неофiцiйнi” затрати. Це оплата за “бажане” мiсце у телевiзiйних та радiо хiт-парадах. Якщо продюсер не перший день у сферi шоу-бiзнесу i вже напрацював собi iм’я, “мiсця робляться” на рiвнi зв’язкiв.
Загалом, за середнiми пiдрахунками, для виходу на центральний український шоу-ринок продюсеру потрiбно
$12-15 тис.
У Росії у музичних агенціях уже давно запроваджена спеціальна послуга – розкрутка на центральному рівні. Без їхнього посередництва практично нереально потрапити в “центральну” тусовку Росії. Шукай спонсорів, плати як мінімум $ 60-70 тис.– і команда професіоналів повністю бере на себе твою сценічну долю – починаючи з гардеробу і до вибору конкурсів, у яких розкручуваному таланту слід взяти участь.
У Польщі працюють за іншою схемою. Під талановитого музиканта продюсерська агенція може взяти кредит у банку. Чим більше перемог на республіканських та міжнародних конкурсах, тим більший шанс отримати кредит. Виконавець, зі свого боку, бере на себе зобов’язання, до прикладу, у п’ятирічний термін відпрацювати кредитовані кошти. За словами директора однієї з найпотужніших агенцій Польщі “Імпрес” Барбари Райнєвич-Висоцької (яка, до речі, займається розкруткою на польських теренах української вокальної формації “Піккардійська терція”), для старту в команді знаних професіоналів у Польщі потрібно хоча б $ 80 тис.
Як бачимо, дороговизною, порівняно зі сусідніми державами, вітчизняний шоу-ринок не вирізняється. На думку комерційного директора каналу “MTV-Росія” Роба Андерсона, низькі ціни на українському шоу-бізнесовому ринку спричинені відсутністю конкуренції. “Розвивається шоу-бізнес в Україні надзвичайно повільно, – коментує Андерсон. – Дуже мало виконавців, музичних агенцій, конкурсів і фестивалів. Якість аудіо і відеопродукції назагал невисока.
Розкрутка, яку роблять продюсери, у більшості випадків настільки традиційно-старомодна, що співак просто не має змоги виділитися серед інших, зацікавити собою публіку. Це все свідчить про те, що спеціалістів хорошого класу в Україні дуже мало. Коли почне підвищуватись якість роботи виконавців, звукорежисерів, кліпмейкерів та інших представників шоу-бізнесу, обороти також почнуть зростати. І внутрішні розцінки, відповідно, підвищаться”.
Продюсерські клани чи кланчики?
У шоу-бiзнесi, як i в iнших сферах, грошi зосередженнi у руках найсильнiших. Навколо них формуються своєрiднi клани – як фiнансовi, так i професiйнi. Бiля талановитих шоуменiв “крутяться” фiрми, якi, вiрячи у перспективнiсть даної справи, вкладають грошi у продюсування. Найбільшою увагою у вкладників користуються, за світовим досвідом, поп-виконавці. Це наймасовіший, найприбутковіший та найменш ризикований варіант.
Сказати, що для українських бізнесменів гра у шоу-бізнес – чисте меценатство, було б надто наївним. Безперечно, є у цьому i момент прокручування грошей. Та саме завдяки їм “засвiчуються” новi iмена. I шкода, що кiлькiсть цих кланiв (хоч деякі з них тільки наближено відповідають цьому поняттю) поки що невелика.
Фестивальними магнатами сьогодні, напевно, можна назвати тільки двох шоу-менів – Миколу Баграєва (“Таврiйськi iгри”) та Олександра Злотника (“Слов’янський базар”). Потрапити до їхніх рук – велике везіння для спiвака.
Сьогоднi “Таврiйськi iгри” спiвпрацюють із групою “Скрябiн” та Наталкою Могилевською. “Слов’янський базар” проклав дорогу для Катi Бужинської, не останню скрипку вiн зiграв i в кар’єрi Руслани.
Могутнiсть продюсерсько-рекордингової компанiї “Нова” визначають два iменi – Iрина Бiлик i Вєрка Сердючка. Імена та обличчя підопічних “Нової” вже неодноразово світились у рекламі відомих торгових марок. “Нові” героїні за минулий рік, ставши рекламними обличчями жувальних гумок Dirol, принесли агенції поважні прибутки. Шкода, правда, що iншi спiваки, зокрема, “Нiчлава”, “Скрябiни” тут так і не прижилися. Скидається на те, що “королівські трони” в “Новій” розподілені давно і назавжди. Усе i всi решта (випуск музпродукцiї, новi виконавцi тощо) можуть iснувати тiльки на других ролях. Поки що “Нова” – це iм’я, під яке дають гроші. Але без “свіжих вливань” може набриднути навіть і “Нове”. Тим більше, що у творчості “нової” зірки Ірини Білик за останні півроку спостерігається повний застій.
Якiсним продуктом забезпечує шоу-ринок i агенцiя “Немо” на чолi з Вiталiєм Клiмовим. Ця команда робить ставку на поп-роковi команди, до того ж вишукує їх у провiнцiї. Першим успiхом була “Табула Раса”, яка успішно зіграла собі на руку, ставши обличчям шоколадного батончика Lion. Сьогоднiшнiм “хiтом” агентства є “Океан Ельзи”. Ці хлопці по-чоловічому розкручували під час реклами концертної поїздки в Лондон українські сигарети “Прима”. Та і ця група переживає зараз не найкращі часи. А нових імен “Немо” на ринок не постачає. Правда, минулого року була спроба розкрутити івано-франківську групу “Ла-Манш”, та, видно, старі накатані прийоми Клімова вже не проходять на зміненому, менш наївному ринку.
Продюсерська тусовка Євгена Рибчинського гуртується під назвою “Музична біржа” і серйозно займається лише однією примадонною – Таїсiєю Повалiй. Були спроби зробити зірку з доньки Блохіна, та грошей тата і хорошої гімнастичної розтяжки дівчинки для розкрутки виявилося замало. Зрештою, наразі агенції вистачає на життя. Таї вдається “ловити” дуже серйозну рибу. Серед фірм, які сприяють роботі агентства, – DSS, банк “Україна” та інші. Хоча про творчий поступ, знову ж таки, без якого неможливий професійний прогрес, говорити не доводиться. Хоча, безперечно, Тая серед усіх – зірка з найстабільнішими перспективами.
Зайнявся від недавнього часу продюсуванням i Сашко Пономарьов. Наразi у стiнах “З ранку до ночi” “реанiмовується” Юрко Юрченко. У планах “приручення” ще кількох молодих груп та виконавців. Поки що це виглядає більше як реклама благородства зірки, аніж бажання допомогти іншим.
Щодо спонсорства самого співака, то увага до постаті Пономарьова з боку бізнесменів чимала. Весняний тур Сашка спонсорувала фірма Timotei, якій зірка віддав під рекламу власне обличчя. До речі, простим гарним ходом було вкладення шампуню-пробника у кожну касету Пономарьова – і для реклами продукту, і для захисту касет від піратських копій. Цього не зробили ні Наталка Могилевська у роботі з “Рексоною”, ні Ані Лорак під час співпраці зі “Шварцкопф”.
Колишнiй продюсер Пономарьова Вiктор Дорошенко також очолює достатньо “свіжу” агенцiю “Клас А”, що займається дiвчачим бендом “Капуччiно”
(з участю доньки Дорошенка). Працює агенція лише майже рік, тому наскільки цей проект виявиться вдалим і притягне до себе спонсорів, поки що сказати важко.
От, напевно, і весь список продюсерських кланів та кланчиків . Його кількісна бідність визначає рівень конкуренції, точніше, її відсутність. Без сумніву, зрозуміло одне: чим більше продюсерів та агенцій з’являється, тим вища конкуренція і більший оборот шоу-бізнесових вкладів. А за тим – і вища якість українського музичного продукту.
Підступність продюсерів чи наївність виконавців?
Корінь зла проблеми стосунків “співак – продюсер” насправді не у підступності продюсерів, а в неграмотності виконавців. Я не раз чула від українських співаків, що їхня робота – співати, а основи права – не їхня стихія. До певної міри вони праві. Але в результаті, не знаючи елементарних основ правознавства, вони потрапляють у перші-ліпші пута.
Згадаймо історію розпаду поп-групи “Льомi-Льом”. Лiдер Олександр Ломiнський, який одночасно був i продюсером команди, формально пiдписав контракт із хлопцями. Та коли дійшлоі до справи пiд час останнього конфлiкту, виявилося, що контракт недiйсний. Документ не був завiрений у нотарiуса, вiдповiдно, вiн не має правової сили. Елементарно, а як печально...
Нашумiлий скандал мiж групою “В.В.” та Українською мистецько-правовою агенцiєю також канув у безодню невідомості через заплутаність. Бiльшiсть пристали на бiк команди. Мовляв, їм забороняють виступати, блокують роботу.
Але юридично УМПО правi, оскiльки вони мають юридичний документ, контракт, який дозволяє їм це робити. Як Олег Скрипка мiг пiдписати настiльки невигiдний для себе контракт, залишається загадкою. Не виключено, що вiн просто не поставився до нього як до серйозного документа.
Скрипка скористався старим, перевіреним не одним українським виконавцем досвідом “ставити підписи, не читаючи”. Та цього разу Скрипка не розрахував сили суперника. Процес “В.В.”–УМПО мав би стати першим серйозним попередженням i поштовхом для спiвакiв: слiдкувати не тiльки за нотами на нотному станi, а й за умовами спiвпрацi з продюсером чи продюсерською агенцiєю у контрактi.
До речі, факт, що над контрактом працював юрист, зовсiм не означає, що угода складена зручно для виконавця. Це логiчно, що юрист перш за все враховує iнтереси свого клiєнта, яким є продюсер. За кордоном людина не ступає й кроку без консультацiї з юристом, і будь-який папiр пiдписується тiльки пiсля вивчення його спецiалiстом. У нас же хаотичний стан ділових стосунків породжує смішні ситуації, для вияснення яких навіть ніяково іти до суду.
Наразі, співаки переважно не вчаться на помилках інших, і надалі укладаючи “недалекоглядні” контракти. Тому і “продюсерський інститут” у нас настільки слабенький. Перші нічого не хочуть знати, а другим не потрібно знати багато, аби обкрутити перших.
Та чи засяє зiрка без продюсера?
У світовому шоу-бізнесі такого просто не буває. З українських зірок публічно свою вдячність продюсеру люблять висловлювати Таїсія Повалій, хлопці з “Океану Ельзи” та Ірина Білик. Хоч є зiрки, якi теоретично “засвiтились” самотужки, без продюсування. Та якщо копнути глибше, ситуацiя виглядає дещо інакше. Сама собi продюсером була Наталка Могилевська (до того, як пiдписала угоду з “Таврiйськими iграми”). Те саме можна сказати про Ольгу Крюкову. Дiвчата люблять розповiдати про те, що вони не довiряють жодному “дядечку з грошима”. Та нiколи не афiшується те, який соцiальний стан батька Ольги Крюкової, i чим займається сiм’я Наталки Могилевської. Навчання Олi у дорогiй музичнiй школi в Голландiї i батькiвський подарунок Наталцi (дорога iномарка) свідчать самi за себе.
Сашко Пономарьов вважає, що йому непогано працюється i без продюсера. Та все ж великий гастрольний тур i вихiд першого альбому був здiйснений за часiв Вiктора Дорошенка. Не слiд применшувати i значення прихильностi сiм’ї Мозгових. Зв’язки, самi розумiєте, – рiч дуже дорога. Сьогоднi Сашковi вдалося у продюсерськiй агенцiї “З ранку до ночi” зiбрати сильну команду, що автоматично анулює потребу в продюсерi.
Яскравий приклад втрати позицiй у шоу-бiзнесi пiсля розриву з продюсером – Карiна Плай. Пiд час роботи з Владом Тод’єришком без Плай не обходилися великi концерти, її роботи з’являлись у теле- i радiоефiрах. Сьогоднi Карiну практично не видно. А новi проекти наразi iснують тiльки на словах. Як, до речі, не чути і Лесю Герасимчук, Юлію Міщенко та інших не менш талановитих виконавців.
Поки що український “інститут продюсування” перебуває у зародковiй стадiї.
Такий собi перiод iснування одиноких богiв естрадного Олiмпу, мiфи про силу яких далеко не завжди заслуговують на увагу. Проте тiшить, що навіть у цьому броунівському русі вже є продюсери, впасти в око яким – успiх для виконавця.
І є музиканти, що розуміють: без продюсера серйозної музичної кар’єри не зробиш. Зрештою, якщо з’явилися та існують продюсерськi компанiї, що у майбутньому розраховують отримувати серйознi прибутки вiд продюсованих спiвакiв та команд, це вже свідчить про те, що час перетворення мiфу у реальнiсть не за горами. Якщо скажу, що у першому десятилітті III тисячоліття, думаю – не помилюсь.
|
|
