Ігор Коліушко? Необхідність адмінреформи - передусім у тому, що без неї неможлива ніяка інша реформа
Проблему управління дуже часто називають ключовою – без ефективних важелів керування будь-які розмови про реформи перетворюються на міф. Свідченням цього є реальне життя, адже вже майже десятиліття Україна чекає на зміни, а адміністративна реформа фактично почалася лише трохи більше ніж рік тому: 15 грудня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав три укази, спрямовані на реалізацію адміністративної реформи. Про перипетії вирішення проблеми управління розповів один з авторів Концепції адміністративної реформи, член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи і робочої групи Кабінету міністрів з питань реформування центральних органів влади, перший заступник глави парламентського комітету з питань правової політики, народний депутат України Ігор Коліушко.
– Що реально змінилося в державному апараті за рік реформування?
– Був зроблений тільки один серйозний крок – прийняття самих указів і реформування Кабінету Міністрів, що пішло за ними. Але на практиці просто помінялися вивіски, а не характер роботи. Завдання реформи не були доведені до логічного завершення.
– Можна сказати, що реформу хтось блокує?
– Самим чиновникам вона, зрозуміло, не потрібна. Адже психологія чиновника не тільки у нас, а й у всіх країнах заснована на ворожому сприйнятті змін. Вони пристосувалися до існуючих умов, і, здається, що коли нічого не міняти, то буде краще. Серед чинників протидії, безумовно, Адміністрація Президента: низка посадових осіб там однозначно пересвідчилися, що послідовна реалізація концепції призведе до зміцнення уряду як інституту влади і, відповідно, – до послаблення впливу Адміністрації на уряд.
– Концепцією передбачено, що міністри є політичними фігурами. Наскільки зараз це відповідає дійсності?
– Проблема в тому, кого підбирати на посади: чи політиків, що генерують ідеї і які втілюють їх у життя, чи чиновників, що виконують команди... Принципово важливо, щоби люди на посаду набиралися з усвідомленням своєї ролі політичних діячів. Уже давно всі, хто займається цією проблемою, зрозуміли: необхідність адмінреформи – передусім у тому, що без неї неможлива ніяка інша реформа. Не реформувавши уряд, не посадивши в кожне міністерське крісло людини, яка здатна бути локомотивом реформ у своїй галузі, ніколи не реформуєш саму галузь.
– А губернаторів адмінреформа стосується? Як Ви прокоментуєте те, що п’ять глав обласних державних адміністрацій прямо порушують Конституцію, суміщаючи посади глав облдержадміністрацій і глав місцевих рад?
– Наш Президент любить себе називати гарантом Конституції, а глави адміністрацій підлеглі йому. Де ж гарантування Конституції у діях його безпосередніх підлеглих? Тут немає ґрунту для дискусій: в законі чітко написано, що глава адміністрації не може мати ніякого представницького мандата, а Президент це толерує.
– А кому зараз в Україні потрібна адміністративна реформа? Хто в ній зацікавлений, а хто – ні?
– За великим рахунком, нікому з реально діючих політичних персонажів вона не потрібна. Я цікавився в Польщі, чому в них реформа “пішла”? Так ось, оскільки польське суспільство об’єдналося метою інтеграції в Європу, був “посіяний” міф, що інтеграція в Європу неможлива без реформування системи державного управління.
Поляки призначили уповноваженого з адмінреформи. У нас я два роки пропоную ввести таку посаду (щоби цим питанням займався не віце-прем’єр, для якого це п’ятнадцята функція в його компетенції, а чиновник, для якого цей обов’язок буде головним). А поки що сплески розмов про адмінреформу співпадають з візитами місії МВФ або Всесвітнього банку.
– Чому цим не займуться політичні партії?
– Більшість партій розуміють значущість адмінреформи і згідні її підтримати, але ніхто не перетворює цей процес у принципове питання. Багато хто ховає голову в пісок, тому що знає, що Президент проти закону про Кабмін.
– Чому?
– На це питання у мене немає точної відповіді. Можу лише здогадуватися, що, можливо, він проти тому, що проект цього закону розроблений мною, а я дозволяю собі критикувати Президента. Щось схоже вийшло і з законом про судовий устрій, розроблений депутатом Шишкіним, який ще гостріше критикує Президента. Закон просто заблокований, а замість нього пишеться новий.
– Як ініційоване Президентом внесення змін до Конституції за результатами референдуму може вплинути на адмінреформу?
– Однозначно негативно.
– Наскільки мені відомо, Ви прихильник іншого адміністративно-територіального розподілу України, а не того, що зараз...
– Поки що ми не можемо реформувати уряд, а реформувати області в кілька разів складніше. Для проведення цієї реформи потрібна дуже сильна політична воля, яка змогла б задушити протидію, адже зрозуміло, що в областях будуть проти.
Взагалі, для вдалого проведення адміністративної реформи необхідна нова ідея нової держави. Як я вже говорив, успіх поляків пояснюється тим, що всі вони хочуть у Європу. У нас немає такого загального для всіх авторитету. Для одних авторитет – Росія, ще для когось – Америка, для інших – Європа. На жаль, у нас взагалі нема ідеї, що об’єднує все суспільство...
Розмовляв Дмитро Шурхало
|
|
