"Пальчики" з усієї країни
ДАКТИЛОСКОПІЯ
Остап ЛЕШИК
Законопроект “Про дактилоскопічну реєстрацію”, згідно з яким окремі групи громадян будуть зобов’язані залишити відбитки своїх пальців правоохоронним органам, Мінюст збирається “підсунути” на розгляд народних обранців на початку наступного року. Можна собі лише уявити, який галас це може викликати в сесійному залі та за його межами.
Ще восени минулого року комісія з боротьби з оргзлочинністю та корупцією вже мала перед очима щось подібне – проекти законів “Про дактилоскопію” та “Про ідентифікацію”, стверджує інтернет-видання ProUA. Вони передбачали формування єдиної бази даних (на кшталт ідентифікаційних кодів) відбитків пальців усіх повнолітніх громадян України та осіб, що тимчасово проживають на її території. На щастя, тоді законопроекти видалися “сирими”, і їх скерували на доопрацювання. Насправді ж депутати з числа тверезомислячих абсолютно правильно припустили, що саме створення такої бази, а тим паче – моменти збору “матеріалу” до неї, викликало б різко негативну реакцію не лише українського суспільства. Ну і хто б то вирішив дестабілізовувати ситуацію напередодні президентських виборів?
Тепер дактилоскопічну реєстрацію пропонується запровадити з деякими нюансами. Звернувшись до досвіду стратегічних партнерів (зокрема країн Західної Європи та Росії), вирішено було замінити обов’язкову дактилоскопічну реєстрацію добровільною. Однак не для всіх: примусово свої “пальчики”мали б “залишати на збереження” в міліції представники екстремальних професій: силовики, пожeжники, військовослужбовці, льотчики та працівники Міністерства з надзвичайних ситуацій. До речі, наддемократичні Сполучені Штати, Великобританія чи Німеччина також мали проблеми із запровадженням подібних правил. Проте, навіть незважаючи на протести деяких парламентарів, подібні закони все ж існують: просто треба людям пояснити, що це потрібно не так для пошуку злочинців, як для ідентифікації людини за професійними та соціальними критеріями. І правоохоронцям у ці бази даних без санкції прокурора – зась.
Однак в Україні, як завжди, виявляються національні особливості. Цікаво, що люди в мундирах не горять бажанням “здати пальці”. Чи вони цього не роблять, зважаючи на знайомство з методами застосування подібного матеріалу, чи просто не зарікаються від зміни професії. А мо’, просто не довіряють комп’ютерній техніці, яка може (теоретично) поплутати чиїсь відбитки.
Між іншим, створення такої незалежної дактилоскопічної бази пов’язане з чималенькими видатками: комп’ютери, сканери, оператори тощо. Зрозуміло, що ці гроші з неба не впадуть. Тож “законопроектанти” пропонують використовувати наявні ресурси, себто експертно-криміналістичні відділи МВС. Цікаво, чи потягнуть вони роботу, крім своєї основної, з таким гігантським масивом інформації?
|
|
