"Коров"ячий сказ" на прилавку?
Ветеринари вважають продаж зараженого м"яса на львівських ринках малоймовірним, однак ніяких гарантій не дають
ЕПІДЕМІЯ
Зоряна ОНИШКЕВИЧ
“Коров’ячий сказ”, який спочатку спалахнув у Великобританії (перші випадки захворювання на цю хворобу зафіксовано ще у вісімдесятих роках) і добряче підірвав тамтешнє сільське господарство, сьогодні доводить, що кордонів для хвороб не існує. Зовсім недавно вірус “сказу” зафіксовано у народжених на території Німеччини та Іспанії корів. Лише тепер ЄС починає розробляти чітку програму боротьби з цією інфекцією. З січня 2001 року в країнах Євросоюзу запроваджується тимчасовий мораторій на використання м’яса тварин, старших за 30 місяців, без спеціального тестування. Усіх корів, що не пройдуть тестування, але старші цього віку, повинні знищити. Таким чином сподіваються повернути довіру покупців до м’ясопродуктів.
Ще у 1996 році уряд Великобританії підтвердив, що м’ясо уражених “сказом” корів є шкідливим для здоров’я людини. Тепер обережні німці вирішили вберегтися від небезпеки доволі простим та ефективним способом, відмовившись від споживання яловичини, а також усіх м’ясних виробів, в яких апріорі можуть міститися збудники хвороби: сосисок, ковбас, паштетів та консервів. І тут для нас прихована нова неприємність, тому що не можна порівнювати ментальність середньостатистичного бюргера та звичайного галичанина. Адже з наближенням Різдвяних свят навіть ті наші співвітчизники, які місяцями економили на власних шлунках і відмовлялися від м’ясних продуктів, тепер старатимуться, аби святковий стіл (який передбачає безліч різноманітних м’ясних страв) був не гіршим, аніж у сусідів. А тепер уявіть собі, скільки нелегально завезеного м’яса, ковбас, сосисок, паштетів, від яких уже відмовляються в Європі, може з’явитися на наших теренах й бути придбаним нами у передсвяткові дні. Адже в Європі воно дешевшає мало не щодня, тож покладатися лише на совість торговців, які дбатимуть про наше здоров’я й не везтимуть сюди вигідного за ціною товару, не варто. Отже, з придбанням м’яса можна нажити собі вже згадану популярну смертельно небезпечну хворобу з екзотичною назвою – Кройтцфельдта-Якоба (губчастий енцефаліт). “Поступ” уже писав про те, що на Львівщині виявлено декілька смертельних випадків; з підозрою на цю хворобу ще двоє людей перебувають у лікарні. Але чомусь ніхто не б’є на сполох, та й людей чомусь не попереджують, що треба більш пильно ставитися до небезпеки при купівлі м’яса та продуктів із нього.
Власне, щоб дізнатися, чи можливе надходження небезпечного м’яса на ринки нашого міста, ми вирішили поцікавитися, яким чином і наскільки прискіпливо здійснюється контроль м’яса та м’ясопродуктів, перш ніж вони потрапляють на прилавки львівських базарів та крамниць.
В обласній ветеринарній лабораторії “Поступ” запевнили, що будь-яке “небезпечне м’ясо” не має жодних шансів потрапити на ринок і бути купленим, оскільки проходить подвійну експертизу: спочатку лікар державної ветеринарної служби безпосередньо на місці перевіряє, чи тварина (корова, свиня) була здоровою перед забиттям, і видає власникові відповідну довідку, де вказується походження м’яса, благополучність населеного пункту, звідки воно привезене, а також клеймує тушу.
Потім – до того, як м’ясо та м’ясопродукти опиняються на прилавку перед покупцем, вони перевіряються безпосередньо на ринку, де звіряється, чи це дійсно те м’ясо, про яке йдеться у довідці. На підставі цих експертиз продавцеві видається етикетка на право продажу, яку, перш ніж придбати м’ясо, покупець має право оглянути та дізнатися, о котрій годині й ким здійснено перевірку. Ця довідка є основним документом для продажу м’яса на ринку (дійсна вона лише на території ринку, де видана) й повинна гарантувати якість придбаного продукту.
Яким чином на ринку здійснюється експертиза? Від початку роботи ринку продавці приносять свою продукцію в оглядовий зал, де й відбувається оглядова профілактична візуальна експертиза, встановлюється, чи не пошкоджена туша, а також визначається наявність усіх внутрішніх органів: печінки, селезінки, легеней, серця. Обов’язковою є перевірка лімфатичних вузлів: якраз вони найшвидше засвідчать, чи була тварина здоровою. Також важливо взяти знову ж таки лімфовузли та шматки самого м’яса для більш ретельного дослідження в лабораторії та для проведення трихинелоскопії й мікроскопії, причому здійснюється обов’язкове мікроскопічне дослідження всіх без винятку туш на наявність спор “сибірки”.
Однак у випадку захворювання великої рогатої худоби на “коров’ячий сказ” така експертиза є майже смішною. Адже виявити збудник хвороби дуже важко, для цього необхідні відповідні прилади та устаткування, яких ні на ринках, ні в селах, де забивають худобу, і близько немає. Крім того, зафіксувати, чи дійсно корова була хворою на “сказ”, можна тільки після розтину мозку, та цього ніхто не робить, бо для того немає відповідних вимог і постанов. А тих постанов і не буде, бо офіційно вважається, що ніякий Кройтцфельд-Якобс нам не загрожує. Наважимося нагадати, що колись нас так само запевняли, що нам, мовляв, не загрожує СНІД, сьогоднішня ситуація з яким усім відома.
Та все ж встановити, чи корівка страждає на сказ, можна ще за її життя, бо своєю поведінкою вона суттєво відрізняється від здорових одноплемінниць. Можна сподіватися, що ми не їстимемо м’яса “скажених корів” і ще через один фактор, а саме: корови хворіють на цю хворобу переважно після 30 місяців свого життя, а наші фермери так довго не вигодовують тварин, українські корови перетворюються на м’ясо набагато раніше. Тож телятину їсти приємніше – і, як виявилося, безпечніше. Чи можуть захворіти корови, молодші за тридцять місяців, наразі невідомо.
А поза тим, губчастим енцефалітом (бо це, власне, і є “коров’ячий сказ”) спектр небезпечних для людини захворювань худоби не обмежується, однак виявити наявність якоїсь іншої “погані” в м’ясі значно простіше. Ветеринарні лікарі, що обслуговують львівські ринки, запевнили кореспондента “Поступу” в тому, що те, наскільки якісне м’ясо, можна встановити (візуально і мікроскопічно) за 10-25 хвилин, оглянувши внутрішні органи – і довіряючи попередній експертизі, яка здійснювалась їхніми колегами у місцевості, звідки привезена туша. Крім того, професійний ветеринар добре знає з власного досвіду, які райони є “спокійними”, а в яких бувають деякі проблеми. Тому розумне керівництво того чи іншого львівського ринку віддає перевагу співпраці з перевіреними постачальниками м’яса.
Отже, шановні львів’яни, які дбають про здоров’я своє та своїх рідних, купуйте м’ясо молодих корів, бажано – вирощених на Львівщині та в місцях, де його належним чином перевіряють. До речі, нам не вдалося дізнатися, якого походження м’ясо, з якого виготовляють сосиски, паштети, пельмені та ін. І якщо навіть на акуратних упаковках цих продуктів є етикетка, де вказана фірма-виробник українського походження, це навряд чи гарантує, що м’ясо туди потрапило якісне. Також слід задуматися, коли м’ясо чи м’ясопродукти вам хочуть продати за значно меншою ціною: не вірте в альтруїстичні наміри таких продавців. Очевидно, вам хочуть “сплавити” умовно придатний до споживання продукт невідомого походження. До речі, несанкціоновані стихійні ринки ніяк не контролюються, а тому якщо ви захочете купити на свята шматок м’яса на гривню дешевше, та ще й поряд зі своїм будинком, на тротуарі, ви матимете набагато більше шансів провести ці (чи й наступні) свята у лікарні.
|
|
