Не шукайте у Львові "Червону Руту"
Ольга МАКСИМОВА
Як я пересвідчилася, побувавши на конкурсі рок-виконавців, це заняття цілком безнадійне. Те, що відбувалося в Палаці імені Хоткевича10 грудня, більше нагадувало неоковирного мутанта. Дивує той факт, що у його створенні брали участь поважні партії, але поставилися вони до справи щонайменше недбало. Як відомо, метою фестивалю є пошук молодих талановитих музикантів і, здавалося б, організатори повинні створити умови для того, щоби конкурсанти змогли показати себе з найкращого боку, розкрити перед журі та публікою свій потенціал. Музична молодь Львова та області сподівалася на професіоналізм старшого покоління. А в кожній із чотирьох номінацій (поп-, рок-, акустична й танцювальна музика) було заявлено від 20 до 40 учасників. Усі плекали надії на цікаву акцію, призабувши стару істину, що шлях до зірок пролягає через терни.
Від кого ж залежить музикант на сцені? Хто може піднести його до зір або кинути у прірву? Звісно, це – звукооператор. Вправний звукооператор може зробити чудо: слабку групу визвучити ідеально чисто, а більш сильну зарубати на корені, створивши ефект какофонії. Якраз какофонію ми й почули. Неможливо було розібрати ні слів пісень, ні гітарних рифів. А члени журі героїчно перечікують черговий шквал спотвореної музики – і чомусь мовчать. На зауваження музикантів та глядачів у операторів є відповідь: “Такий розумний? Будеш робити сам”. Та коли кілька виконавців вирішують під час перерви настроїти апарати “під себе”, оператор чомусь ображається і матюками жене всіх зі сцени. І шоу триває в тому ж звуці. Цікаво, якими критеріями керувалося знесилене журі, підводячи підсумки? Можливо, обрали переможців за те, що їхня атака на “уповноважених” була набагато слабшою, ніж у всіх інших.
Можливо, що все було вирішено, як і в старі добрі комсомольські часи, заздалегідь. Хтозна. Але факт є фактом: вибір журі здивував усю рок-тусовку: м’яко кажучи, переможець роком і не пахне.
Хотілося б вірити, що наступного разу до справи візьмуться люди, дійсно зацікавлені в проведенні цього фестивалю, спроможні забезпечити професіональний підхід як з організаційного, так і з технічного боку. Бо подібні акції та ставлення до них відповідальних осіб отримують результат зворотний: молодь зневірюється й надалі досить презирливо ставиться до схожих заходів. Бажано було би побачити в наступному складі журі представників партії – організатора, уповноважених контролювати і керувати процесом як попередньої підготовки, так і подальшим проведенням таких акцій. Згадаємо, що “Червона Рута” народилася у Львові, то невже вона тут тихо зів’яне? Бо якщо ставлення з боку як засновників, так і самої молоді не зміниться, якщо перші будуть нехтувати, а другі мовчати, то так і залишиться наше співуче місто периферією, не здатною, на думку столиці, народжувати таланти. Ось і лишається нам бігати в замкненому колі без права голосу, тихенько щось собі під ніс наспівуючи.
Наостанку пропоную вам ознайомитися з думкою самих львівських музикантів та їх прихильників, що побували на рок-конкурсі, які склали таку коротеньку заяву: “Ця подія пахнула формалізмом, формаліном і “Червоною гвоздикою”.
Невже для такої акції не знайшлося нормальної апаратури і звукоінженера-фахівця, щоби кожна група могла гідно прозвучати? І взагалі, стан львівської рок-сцени не відповідає сучасним тенденціям у музиці. Соромно і за суддів, і за виконавців. Це несерйозне видовище у культурному житті нашого міста”.
|
|
