Бойові свята влади
Політичний спокій може виявитися позірним: Президент готує собі нове оточення
ПОСТ-СКАНДАЛЬНЕ
Дмитро ЯЦЕНКО
В останні дні грудня тільки й чути, що про те, нібито касетний скандал нарешті стихнув. Проте ці ж останні дні століття, що минає, засвідчили й цілком протилежне, а саме: стабільності на початку наступного року годі й чекати. Більш імовірним є те, що учасники політичного протистояння просто погодилися на коротенькі канікули, щоби після свят розпочати нові баталії, а наразі кожна з ворогуючих сторін – і президентське оточення, і опозиція – готуються до нових раундів боротьби.
Про намір учасників акції “Україна без Кучми” поновити після свят намети на майдані Незалежності та пікетний штурм найголовніших владних установ держави ми вже чули, як чули і чимало самохвальних заяв лідерів акції про її безпрецедентний успіх (головним чином – про сумнівну згоду Леоніда Кучми відправити силовиків у відставку, адже, як відомо, Гарант погодився лише розглянути цю вимогу) або про злам інформаційної блокади навколо скандалу (однак на тлі переважно програних вимог цю тезу О. Мороза можна перефразувати і як “багато галасу з нічого”).
Насправді єдина перемога опозиції була в самій спробі протесту, яка довела, що влада (і перш за все – грізні силовики) неспроможні контролювати ситуацію у кризових умовах; бодай через це Президент мав би вже позвільняти керівників цих відомств. Проблема в іншому: чи має Леонід Кучма гідних претендентів для їх заміни? Схоже, що ні, адже свята, які подарували владі раптовий перепочинок, Гарант, найімовірніше, використає для побудови нових захисних редутів. Припущення, що потрясіння на владному Олімпі можуть знову відновитися вже у січні-лютому, повністю підтверджують кілька подій на початку нинішнього тижня:
1) Леонід Кучма зненацька згадав свого старого дніпропетровського колегу Валерія Пустовойтенка, для якого підкинув нову роботу в новій структурі: останній екс-прем’єр повертається у велику політику як секретар політичної ради при Президенті України. Причому Пустовойтенко має за суперкороткий термін (два тижні!!!) підготувати положення про новий орган та кадрові пропозиції;
2) коли, здавалося б, усі опоненти майже перестають згадувати чи коментувати події скандальних тижнів, несподівано подає голос глава Державної податкової адміністрації України Микола Азаров, який обіцяє почати розслідування махінацій навколо аудіоскандалу (хоча який саме стосунок мають податки до політики, Азаров не пояснив). Одночасно головний податківець держави висловив і свою позицію: “Коли я почув звинувачення в тому, чого я не робив, я переконався, що це фальшивка”, – як відомо, офіцер Микола Мельниченко в своїх відеосвідченнях заявив, що М. Азаров отримував від Л. Кучми вказівки щодо тиску на засоби масової інформації;
3) перебуваючи у Луганську, Леонід Кучма висловив сумнів щодо подальшої долі парламентської більшості, яка через скандал поділилася на прихильників Президента та прихильників прем’єра. Як стало відомо, керівники фракцій та груп, що входять до більшості, терміново відкликані з відпусток до Києва на координаційну нараду за участю Президента, а крім того, в столиці для зустрічі з главою держави мають також зібратися глави облдержадміністрацій.
Обидві ці зустрічі (вони мали відбутися учора) не належать до приємних, оскільки і з депутатами, і з намісниками Президент обов’язково розбереться за їхню діяльність (або бездіяльність) під час скандалу.
Наведені факти свідчать про безперечну деморалізованість силових структур СБУ та МВС, на тлі яких дещо краще виглядає Генеральна прокуратура (наразі Верховна Рада дала Михайлові Потебеньку час для дій до середини січня, після чого парламент вислухає його звіт і вирішить, чи відправляти його у відставку, чи ні). Однак серед безперечних лідерів нині перебуває глава ДПАУ Микола Азаров. На його рахунку вже є перемога над урядом, коли Президент визнав показники податківців щодо ситуації в енергетиці правильнішими, ніж дані Кабміну. Азаров дипломатично відмежувався від аудіоскандалу і тепер намагається довести, що він – єдина і справжня опора Гаранта. Після підписання Президентом закону про держбюджет-2001 податківці відразу ж заявили, що вони на 109% забезпечили виконання доходів зведеного бюджету-2000. Така активна діяльність Азарова, без сумніву, вимагає уваги: з одного боку, очевидним є його намагання зайняти потужну позицію за рахунок послаблення силовиків Юрія Кравченка та Леоніда Деркача, з іншого – знову натяком заявити про себе як про ймовірного наступника Віктора Ющенка на посаді прем’єра. Останнє стало ще більш помітним після того, як Азаров (от справжній політик!) усе спростував – мовляв, чутки поширюють ті, хто хоче посварити його з прем’єром, і додав: “Президент ніколи не вів розмов про можливість мого службового підвищення”.
Микола Азаров дуже вдало останнім часом забезпечив собі політичні тили.
Уперше про нього як про майбутнього прем’єра заговорили ще тоді, коли глава ДПАУ асоціювався з оточенням Медведчука-Суркіса. Нещодавно Президент оголосив війну олігархам – і, як наслідок, Азаров вступає в перспективну партію Порошенка “Солідарність”. Плюс голови ДПАУ – у шансах стати прем’єром, а також у тому, що за його кандидатуру виступають російські владні кола (Азаров походить з Росії та й декларує себе росіянином). Аналітики вважають, що метою останнього візиту Л. Кучми в Москву були не тільки газові домовленості, але й пошуки політичної підтримки у Володимира Путіна у зв’язку зі скандалом в Україні.
Росії потрібен такий український прем’єр, який віддасть їй українську газову інфраструктуру, проти чого наразі виступають і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко. Тому ще одним редутом для Кучми може стати прем’єр, причому – не Ющенко, адже його виступи на захист Президента виглядали не переконливою позицією (як в Азарова), а кволим виконанням неприємного обов’язку.
Якщо Микола Азаров намагається відібрати вплив у Кравченка, Деркача (а це вагомий крок для прориву в уряд – коли не прем’єром, то міністром-силовиком), то подібним чином може діяти і Валерій Пустовойтенко. І якщо йому вдасться успішно розгорнути свою діяльність у політичній раді при Президенті, то це може означати і початок кінця ери глави Президентської Адміністрації Володимира Литвина, ще одного героя аудіоскандалу. Тим більше, що Литвинові (як і силовикам) не вдалося побудувати успішну і затишну оборону для Президента, а можливою причиною може бути те, що сам Литвин весь час волів залишатися в тіні Гаранта. Чи вдасться роль Литвина Пустовойтенкові? Стиль Валерія Павловича – гучні заяви, тож він може стати надійним громовідводом для Президента, достатньо лише згадати те, як прем’єр Пустовойтенко влаштовував інтернування директорам підприємств-боржників у палаці “Україна” та погрожував вигнати їх усіх на навчання з цивільної безпеки!
Рокіровки фаворитів на Олімпі можуть продовжитися і в регіонах. Суворість Леоніда Кучми щодо намісників відома ще з минулих президентських виборів, коли новообраний глава держави одним махом зняв кількох голів держадміністрацій у тих областях, де влада не забезпечила йому серйозної перемоги над іншими кандидатами. Причина для змін вагома, адже й учасники акції “Україна без Кучми” готуються розгорнути на місцях масову антипрезидентську кампанію.
|
|
