Чи помітить Київ зміну ситуації на Кавказі?
ГЕОПОЛІТИКА
Мирослав ПЕРУН
На Кавказі нині склалася напружена ситуація, пов’язана зі спробами Москви відновити свій статус-кво на пострадянському просторі. У цих умовах єдиною реальною силою, яка може завадити Росії здійснити свої задуми, є активізація діяльності неформального об’єднання ГУУАМ, до якого належать Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан та Молдова. Раніше в умовах цього об’єднання пропонувалося навіть утворити спільне військове формування та проводити регулярні консультації на рівні міністрів оборони.
Київ, який раніше займав досить пасивну позицію стосовно ГУУАМ, нині, з огляду на тиск на нього Росії, змушений (звичайно, якщо не бажає капітулювати) активізувати діяльність цього співтовариства. Адже саме залежність від Росії у питанні постачання енергоносіїв є для України одним із головних чинників національної безпеки. І єдиним спасінням для України є постачання газу та нафти з каспійського регіону через Кавказ.
Окремий чинник, який може кардинально змінити ситуацію в регіоні, – вибори у США, де на зміну демократам до влади прийшли республіканці, очолювані Джорджем Бушем-молодшим. Уже перші призначення в американську адміністрацію, зроблені новообраним президентом, свідчать про наміри Вашингтону приділити увагу власне Каспію. Тож саме у боротьбі за вплив у цьому регіоні розгорнеться боротьба між Росією та США. Нагадаємо, що новопризначені віце-президент Дік Чейні і радник Буша з національної безпеки Кондоліза Райс – впливові фігури у нафтовому бізнесі. Компанії, що стоять за ними, – BP Amoco, ChevronTexaco та Halliburton – отримали непогані шанси закріпити свої позиції у регіонах світу, у тому числі й на Каспії.
Демократи, які перебували при владі в США з 1992 року, вирішували на Каспії свої стратегічні завдання, лобіюючи проект будівництва нафтопроводу Баку – Джейхан і Транскаспійського газопроводу. Однак чимало американських кампаній, у тому числі BP Amoco, піддавали сумніву економічну доцільність цих проектів. Тож Джордж Буш під час передвиборних перегонів заявив, що проект Баку – Джейхан, на його думку, занадто політизований, тому він вважає за доцільне транспортувати каспійську нафту через Іран.
Така заява не залишилася непоміченою в Москві, яка почала активізувати свою політику на Кавказі та Середньому Сході. Міністр оборони Росії маршал Ігор Сєргєєв з 25 по 28 грудня зробить офіційний візит до Баку та Тегерана. Москва домагатиметься передачі їй в оренду Габалінської РЛС в Азербайджані, а також прагне розширити військове та військово-технічне співробітництво з Іраном.
Росія також запровадила візовий режим з Грузією, намагаючись таким чином примусити Тбілісі погодитися на збереження російських військових баз на Кавказі. Однак переговори, що відбулися у Тбілісі минулого тижня, закінчились нічим. Попри те, що Росія наполягає, щоби принаймні дві її військові бази у Грузії залишилися на 15 років, грузинська сторона погоджується лише на 3 роки. Більше того – з 2 січня наступного року для в’їзду до Грузії російським військовослужбовцям будуть необхідні візи. До того ж депутати грузинського парламенту ініціювали розгляд питання про вихід країни з СНД.
Зміни у регіоні Каспію та на Кавказі можуть допомогти Києву у вирішенні власних проблем. Якщо будівництво нафтопроводу Баку – Джейхан буде скасовано чи призупинено, значно зростуть шанси на реалізацію українського варіанта транспортування каспійської нафти до Європи за маршрутом Одеса – Броди.
Пропонований же шлях транспортування нафти з Каспійського моря до Перської затоки через Іран не є таким вигідним для Європи, як Баку – Джейхан, що виходить на Середземномор’я. Тому він не є конкурентом для українського варіанта, і Європейський Союз буде змушений повернутись обличчям до України.
До того ж зміна позиції США стосовно Тегерана і скасування санкцій щодо Ірану дасть можливість українським компаніям взяти участь у експлуатації родовищ цієї країни. Крім того, нині створюється консорціум для побудови газопроводу Іран – Вірменія з можливим продовженням до Грузії та України. Тож входження України в число учасників цього проекту зможе у майбутньому зняти залежність України від постачання російського газу. Однак чи захоче офіційний Київ побачити зміни на Кавказі, залишається під запитанням.
|
|
