Ювелір - мов слюсар, який робить прикраси
МАЕСТРО
Наталка СНЯДАНКО
З Андрієм я познайомилася випадково. Товаришка, яка замовляла в нього обручки, взяла мене зі собою на зустріч. Ми зайшли до кав’ярні, Андрій віддав моїй знайомій замовлення, та розрахувалася, і тут я несподівано запитала: “А ти не міг би зробити для мене перстень?”
– Міг би, а який? – запитав Андрій.
Переді мною на столі лежала забута кимось газета, на відкритій сторінці була зображена якась діаграма. Різнокольорові сегменти цієї діаграми були непропорційними і нагадували дитячу витинанку.
– Подібний до цієї діаграми, – сказала я, сама не зовсім усвідомлюючи, що маю на увазі.
Того вечора ми випили не одну каву, аж поки на розмальованій вздовж і впоперк серветці не виникло щось на зразок ескізу майбутнього персня, у якому срібло й агат мали поєднуватися у діаграму нашої фантазії.
Минув рік, і ми знову зустрілися з Андрієм у кав’ярні, але цього разу перед нами на серветці вже лежав готовий перстень.
Андрій не прагнув стати професійним ювеліром. Він просто колекціонував камінці. Ще починаючи зі школи. Він, як і багато дітей, привозив морські камінці із літньої відпустки, шукав літературу про гірські породи каменю, запам’ятовував назви, порівнював властивості, пробував шліфувати, відточувати грані. Потім, уже студентом, якось вирішив зробити мамі подарунок. Для цього довелося навчитися плавити, скручувати і спаювати мельхіор: “Із мельхіором легше працювати. Він зручний. На той час, коли я тільки починав, продавалися мельхіорові пластини різної товщини, дріт до них, залишалося тільки все це скручувати і спаювати. Для цього не потрібно було нічого особливого: напильник, бормашина для полірування, газова горілка. Перший інструмент, яким я користувався, був дуже примітивним”. Так Андрій зробив перші у своєму житті кульчики. Мамі сподобалося, а у нього з’явилося нове хобі: “Це було цікавіше, ніж просто просиджувати із друзями у кав’ярнях”, – зізнається Андрій.
Далі події розвивалися самостійно. До мами прийшла товаришка. Жінка із хорошим смаком і великою колекцією художніх ювелірних виробів. Побачила браслет, зроблений Андрієм, і їй сподобалося. Вона сказала, що така якість її влаштовує, і замовила йому прикрасу. Так хобі перетворилося на підробіток.
– А далі? Як Ти збирав свою клієнтуру, коли з’явилася думка зробити це основною професією?
– Не знаю. Я ніколи спеціально над цим не думав. Клієнтура утворилася спонтанно. Зробив одну річ, хтось її побачив, йому сподобалося, вирішив замовити і собі. Я працював як із людьми, які замовляли речі більш художні, нетрадиційні, так і з тими, які хотіли прикраси консервативнішого штибу. А потім цей процес почав саморегулюватися. Коли ти багато працюєш, твої роботи розходяться між різними людьми, хтось зацікавлюється, з’являється більше замовлень. А працюєш у якийсь період менше, то і замовників меншає.
У Андрія немає улюблених виробів, як немає улюбленого напрямку роботи. Йому однаково цікаво працювати як із вишуканими дорогими прикрасами, так і з виробами простими за своїми художніми властивостями. Кожна річ, на його думку, приносить щось своє. Звичайно, вишуканіші, більш художні речі робити цікавіше. Це робота творча, у ній більше місця для самовираження. Але і речі, з художньої точки зору, простіші робити дуже корисно: вони дають змогу вдосконалити технічні навики, чогось навчитися. Це не так цікаво, зате дуже корисно.
У якомусь розумінні речі високохудожні робити простіше: тут не потрібна така точність, ідея, як правило, дуже загальна, у ній можна багато змінити у процесі роботи, є більше свободи, менше визначеності.
З прикрасами, які мають точно відповідати якомусь певному шаблонові, часто важче: тут повинна бути дуже тонко витримана точність ліній, форм, пропорцій, якості обробки і таке інше. Найважчим і найменш цікавим для себе Андрій вважає виготовлення чоловічих печаток. Їхня форма дуже просто і чітко визначена.
Андрій – ювелір-самоук. Основи своєї професії він здобував у книжках і вважає, що навчитися цього може практично кожен. “Якихось складних моментів, для яких потрібен талант чи особливі здібності, тут немає. Усе складається з певної кількості операцій. І для того, щоб ними оволодіти, потрібно тільки терпіння і бажання. Усе інше прийде із досвідом”. Основним у професії ювеліра Андрій вважає терпіння і посидючість. Ювелір повинен уміти довго та терпляче виконувати дуже одноманітну роботу і залишатися спокійним, коли щось у цій роботі не виходить, ламається, згорає.
“У будь-якій ситуації потрібно не нервуватися, а просто і спокійно сісти і все переробити”. За тим же ж принципом “сам собі режисер” відбувається і наступний обмін досвідом у ювелірів. Кожен самостійно доходить до власних секретів, а потім ділиться ними з колегами.
Освоювати професію ювеліра самостійно, без допомоги якихось навчальних закладів чи хоча би курсів, – традиційно серед ювелірів-приватників.
Переважно процес навчання відбувається у роботі, новачок іде до майстра і працює якийсь час під його керівництвом, поки сам не стає майстром. На перевіреній століттями цеховій основі. Крім ремесла, для цього необхідно знати основи мінералогії, історичного застосування і трактування різних каменів. Я теж цікавився цим свого часу”, – вважає Андрій. За тим же принципом приватні ювеліри визначають і ціни на свої вироби. Відштовхуються вони від того, скільки та чи інша річ коштувала би в колеги, а не від того, скільки вона коштує в ювелірному магазині.
Андрій вважає, що між приватними ювелірами не існує конкуренції. У кожного, хто нормально працює, є своя клієнтура, ніхто не намагається відбити клієнтів в іншого. Частіше навпаки: до когось приходить клієнт і робить замовлення, а ювелір радить звернутися до свого колеги, бо не встигне виконати замовлення у потрібний термін або розуміє, що колега зробить це краще. В Андрія чудові стосунки із знайомими ювелірами.
Найскладнішою операцією, яка є у роботі ювеліра, традиційно вважають “гравірування зі штіхелем”, саме так загадково звучить процес, під час якого спеціальним інструментом (штіхелем) на поверхню прикраси, найчастіше годинника, наноситься напис (переважно дарчий). Складність полягає в тому, що потрібно, не відриваючи штіхеля, провести лінію, щоб вона була досить тонкою, але і чіткою. Для цього потрібна і велика сила в руках і одночасно тонке чуття. Переважно хороші гравірувальники спеціалізуються тільки на цьому.
Більшість людей чомусь вважають, що в ювеліра обов’язково повинні бути дуже тонкі руки із довгими, чуттєвими пальцями. Майже як у піаніста. В уяві цих людей вишуканість і мініатюрність ювелірних виробів асоціюється із руками, які їх виготовили. Але насправді все зовсім не так. Руки у ювеліра повинні бути міцні і сильні, шкіра – загрубілою і малочутливою. Ремесло це потребує не лише терплячості і посидючості, а і спокійного ставлення до того, що молотком можна випадково стукнути себе по пальцях.
– Чи є у Тебе улюблені метали та улюблені дорогоцінні камені?
– Я починав із мельхіору, потім перейшов до благородних металів: спочатку до срібла, потім до золота. Спочатку золото мені не дуже подобалося, здавалося попсовим і консервативним металом. Можливо, через те, що у нашій країні до золота сформувалося ставлення як до символу достатку. Але з часом я зрозумів, що воно у своїх художніх властивостях нічим не гірше від срібла. Усе залежить від того, як і що з нього робити. Улюблених каменів у мене немає. Кожен із них по-своєму цікавий із художнього та декоративного боку. Працювати зі всіма цікаво. Що ж стосується каменів, то я люблю працювати зі всіма і вважаю, що негарних каменів не існує. Прикро тільки, що у нашій країні немає культури носіння прикрас із дорогоцінними каменями. Більшість людей знає діамант, максимум ще смарагд, рідко коли замовляють прикраси з іншими каменями.
Робота приватного ювеліра, як правило, не пов’язана із чітким графіком. Якщо комусь потрібно зробити прикрасу до якоїсь дати, то Андрій може працювати і 15 годин на добу. Але йому більше подобається мати в запасі достатньо часу. Особливо тоді, коли потрібно зробити річ нестандартну, яка вимагає творчого підходу. “Думка повинна відлежатися”, – вважає Андрій.
– Чи є у Тебе “хітові” роботи?
– Таке буває. Вдалі роботи завжди користуються успіхом і попитом. Іноді ще коли придумуєш модель, то вже знаєш, що вона стане хітом.
– Чи стежиш Ти за ювелірною модою?
– Регулярно переглядаю закордонні журнали з прикрасами. Найчастіше це звичайні журнали мод, у них завжди є ще прикраси. Найцікавішими є, звичайно, французькі, найнуднішими – американські. Незважаючи ні на що, європейська мода проникає навіть до нас. Люди починають більше дотримуватися сучасного стилю одягу і прикрас.
Андрій вважає, що дуже чіткого розмежування між сучасним і консервативним стилем у ювелірних прикрасах провести неможливо. Тут зміни відбуваються повільніше, ніж, наприклад, у моді на одяг чи взуття. Часто використовуються класичні прийоми в новому оформленні. Але, загалом, у сучасній моді панує тенденція до спрощення. Люди рідше замовляють прикраси із великою кількістю дрібних деталей, усе менше зустрічається тонкої ажурності, більше уваги приділяється чіткості ліній. Загалом у ювелірній моді панує тенденція до спрощення і здешевлення виробів, різниця між біжутерією і ювелірними виробами поступово нівелюється.
– А розміри прикрас? Чи існують тут якісь тенденції?
– Очевидно, ні. Це питання індивідуального смаку. Хтось любить великі прикраси, хтось – маленькі. Можу сказати хіба одне: неодноразово висміювана тенденція “нових багатіїв” до носіння масивних золотих речей поступово зникає. Бажання епатувати публіку пропало, і люди намагаються робити речі зі смаком. Браслет вагою 60 г сильно відтягує руку, і навіть міцному новому українцеві його важко носити, йому хочеться чогось легшого, елегантнішого.
– З ким легше працювати: з людьми, які обирають речі з Твого каталогу, чи з тими, хто намагається придумати модель разом із Тобою?
– Важко сказати. Мені легше, коли людина точно знає, чого вона хоче. Чи є це у мене в каталозі, чи просто в її уяві, – не так важливо. Але бувають випадки, коли спочатку доводиться визначати, що саме подобається клієнтові.
Тоді це трохи складніше, але по-своєму теж цікаво. Є і такі замовники, які приблизно говорять, що би їм подобалося, і покладаються на мій смак.
Важливим елементом у роботі ювеліра є хороший інструмент, яким зручно і приємно користуватися. Але, на думку Андрія, якість інструменту на якість виробів безпосередньо не впливає. Найважливішими інструментами є: газова горілка для плавлення і паяння металу, фільєрна дошка, щоб скручувати дріт, вальці для розкачування металу, натфелі, плоскогубці, ювелірний лобзик.
Найкращий інструмент – швейцарського виробництва, він дуже дорогий, тому купується тільки для найважливіших робіт. Простіші деталі, наприклад, натфелі, можна використовувати і вітчизняного виробництва.
Матеріал для ювелірних виробів найчастіше приносять самі замовники. Переважно це старі радянські вироби із золота і срібла, прикраси, які людям не подобаються, переплавляють на сучасніші, оригінальніші.
– Чи можеш Ти визначити свій рекорд найпостійнішого клієнта?
– Ні, напевно. Така специфіка людського мислення. Людина не може постійно собі щось замовляти. Замовляє, наприклад, дві-три речі, потім минає три-чотири роки, поки вона з’являється знову.
– Якби Тебе попросили сформулювати визначення: що таке “ювелір”.
– Ювелір – це майстер по металу. Тобто те саме, що слюсар, тільки він робить прикраси для людини.
– Наскільки для Тебе твоя професія є творчістю і наскільки – ремеслом?
– Це залежить від підходу. Одна частина роботи – розробка дизайну, – це більш творчий процес. А вже конкретне втілення ідеї у життя – процес більш технічний.
– Як Ти уявляєш собі ідеальну ювелірну майстерню? Що для цього потрібно?
– Насамперед – багато грошей. Крім того, хороше обладнання, кількість працівників такої майстерні не повинна бути дуже великою – не більше 5 чоловік. Що ж стосується власного дизайнера чи менеджера, то це залежить від того, на якому рівні працюватиме ця майстерня. Якщо вона просто орієнтується на потреби замовника, то вимоги одні, а якщо це має бути із організацією показів, виставок і робота із більш художніми проектами, то, звичайно, потрібна людина, яка б розумілася на стилях, тенденція, напрямках, вміла про це багато говорити і правильно спрямовувати діяльність.
У мене склалося враження, що зі всіх відомих мені професій, фах ювеліра належить до найбільш незалежних. Андрій не залежить від приміщення, бо працює вдома, не залежить від інструментів, бо може обійтися найпростішими, не залежить від матеріалу, бо переплавляє вже готові речі, не залежить навіть від гіперактуальних останнім часом відключень світла. Він навіть вважає, що при свічці, коли довкола темрява, працюється із більшою зосередженістю. Він сам собі менеджер, художник, виконавець. Андрій цінує цю свою незалежність, хоча вважає, що і в роботі у колективі теж є свої плюси. Хоча б те, що там веселіше. Він ніколи не пробував працювати в ювелірній майстерні, але визнає, що у цьому є свої переваги. Наприклад, краще обладнання, на якому можна працювати і для себе після того, як виконано план. Більша кількість клієнтів.
З іншого боку, у майстерні більше потрібно робити одноманітної роботи, відвертої халтури. На питання, чи подобається Андрієві його робота, він відповідає: “Робота – як робота. У ній багато своїх складностей. Але іншої я би не хотів”.
|
|
POSTUP - ПОСТУП
|
№210 (654),
23-24 ГРУДНЯ 2000 року
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Vivat, Ющенко!
·Телевізори у Львові працюватимуть тільки після 17.00
ПОГЛЯД
·У центрі Львова знову з"явилися намети
·Відставних ДАІшників працевлаштували
·Ерекція імпотентів
ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Ялинковий бум у Львові заплановано на 25 грудня
·Телевізори у Львові працюватимуть тільки після 17.00
·Туристи приїдуть, коли закриються кордони
·КІЛЬКА СЛІВ
·Рогатинський суд розглядатиме справу Білозіра у Львові?
·Податкова дала газу Дроздовичам
·Нові церкви у Львові - суцільна самозабудова
ПОСТУП З КРАЮ
·Одна вимога виконана
·Закриття ЧАЕС: кому - шоу, а кому - робота
·Президенти вшанували Кобзаря
ПОСТУП У СВІТ
·Чеське ТБ бореться за незалежність
·Барак та Шарон змагатимуться за крісло прем"єра
·Син Міттерана - корупціонер
·Бальцерович повернувся
·СВІТООГЛЯД
ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·Нове в справі Доктора Смерть
·Алергія на чоловіків
·ЛІКУВАННЯ
ЕКСКЛЮЗИВ У ПОСТУПІ
·Прийняття нового закону є вимогою сьогодення
·"Ексклюзив" Юрія Шаріфова пропагує музику, практично недоступну на нашому ринку
ПОСТУП НАУКИ
·Перший клон людини з"явиться через 2 роки?
·Сахара суне на Європу
·Знайдено мікроорганізм, очевидно, неземного походження
·Африка - прабатьківщина людства
АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Секс, зірки і стереотипи
·Коли успішна п"єса стає оперою
·Перший том мемуарів Маркеса
·Селянин готовий відреставрувати шматочок Великої китайської стіни
·Президент Вірменії слухав Азнавура
ПРОФЕСІЇ В ПОСТУПІ
·Ювелір - мов слюсар, який робить прикраси
СПОРТ-ПОСТУП
·Китай викидає гроші на Олімпіаду, а у МОК фінансові проблеми
·Ананд - чемпіон?
·Олег Лужний - найкращий захисник Прем"єр-ліги!
·В Англії хочуть заборонити бокс
·Михайлович договорився
ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·All you need is love
|
|
