До тридцяти років я жив нормально
БАПТИЗМ
Н.Ч.
За останні роки багато чого змінилося. Дуже конкретно. Людина, як особа, за останнє десятиліття ідентифікується за кількістю накопиченого підшкірного шару сала, випитої горілки і незмінного лоску в іміджі. Такого собі, що претендує на статус європейського громадянина. Повірте, до Європи ще – ого-го! Незмінним залишається лише нутро. Більшість його ховає – нема чим хвалитися.
На його думку, усе чисте. Маленька ремарка: його думок, як таких, не існує. Існує реальність, що мотивується Євангелієм.
“Баптизм, євангелізм, протестантизм – дрібниці. Суть незмінна. Або плоть, або дух. Не в конфесіях справа. Важливе лише усвідомлення того, що ми живемо поруч зі смертю. Можливо, завтра я дістану інсульт. То чого ж мені тепер думати про те, як придбати черговий “Джип”? Та ж він стане моїм катафалком!
Повір, до тридцяти років я жив цілковито нормальним життям. Життям Казанови-Рокфеллера у місцевому варіанті. Усе це дуже добре, але вічність краща.
Як я існую? Невже ти думаєш, що Той, Хто сина свого віддав за нас, не дасть мені мішка муки на зиму?
Хто мало знає, той мало любить. Якщо ти любиш Творця за тимчасові милості, які отримуєш від Нього, а не за вічне благо, ти подібний до пса, що чекає ласого шматка. Любов – дочка пізнання. Будь мудрим, як змій, і простим, як голуб.
Я вірю, тому я вільний. У мене найнадійніший захист у світі – віра. Я працюю, забезпечую сім’ю. Хіба мені потрібен монастир? Я живу вірою.
| 
