Чому силовики повинні піти у відставку?
АНАЛІЗ
Остап ВОЛЯНСЬКИЙ
Силовики повинні піти у відставку. Усі силові міністри України – за одним заходом. І не тому, що мені особисто подобається чи не подобається Кравченко або ж Деркач. І навіть не тому, що на них впала тінь підозри у скандалі, що розгорівся довкола Президента. Кравченко, Деркач, Соловков мусять піти насамперед тому, що вони створили абсолютно непрофесійні й недієздатні силові структури.
Я не прихильник поліцейської держави. Але ця держава – ультраполіцейська з ліберально-тоталітарною основою – у нас де-факто побудована. І наші силові структури, які готові знищити (нехай навіть морально) будь-якого інакодумця, не витримують прямих ударів, пасують перед наступом ослаблених політичних партій. Вони просто не очікували такого зухвальства.
Звичайно... Кілька років тому покійний нині Теодозій Старак розповів мені про вражаючі факти корупції на міждержавному рівні (аж до майже відвертої купівлі резидентами західних розвідок українських чиновників). “Чому ж ви не звернулися у відповідні органи?” – запитав я. “Мною надіслано п’ять офіційних запитів – і всі безрезультатні”, – відповів пан Теодозій. І це при тому, що нинішній голова СБУ Леонід Деркач запевняє: “Україні немає чого боятися за свою політичну безпеку – тільки за економічну”.
Аякже! Мені до рук потрапляє книжечка віршів типу “Меня простите, россияне, я – дочь украинской земли”, або “Так кто же из нас сегодня первым руку поднял на Ленина, на Володю, на наш Интернационал, на командиров звёздных?..” А наприкінці – подяка за сприяння у виході книги народному депутатові Андрієві Деркачу. Леонідовичу. Для невтаємничених – синові голови Служби безпеки України.
Мій знайомий, який свого часу промишляв рекетом, нині “зав’язав”. Він навіть намагався пояснити свої метаморфози: мовляв, не витримав конкуренції з окремими силовими структурами, які займаються “клеєнням дахів”.
Повія у готелі в одному з обласних центрів України зізнається, що з двадцяти баксів, що їх вона отримує за годину роботи, їй належить лише 5. Ще 5 – сутенерові, а решта – “тим, хто “клеїть кришу”. Я виявляюся “нєпонятлівим”. І мені пояснюють, що “криша” – це одна ну дуже вже відома силова структура.
А безліч анекдотів про міліцію і про державтоінспекцію? Вони що – з’являються на голому місці? Але ж закон збереження енергії: ніщо з нічого не виникає і нікуди безслідно не зникає. Рік тому мій однокурсник вийшов з ув’язнення. Він розповів такі жахіття, що Солженіцин може сховатися. Українська пенітенціарна система є не менш жахливою, аніж сталінська.
Силові структури в Україні поросли жирком, втратили здатність динамічно і мобільно рухатися. Які інтереси держави, до чорта, якщо “клеєння дахів” (чи “криш” – на їхньому жаргоні) приносить значно більше вигоди, аніж якась зарплатня із бюджету. І слова “Служу народу України” стали порожнім звуком для значної частини правоохоронців і представників спецслужб.
І коли народний депутат України Михайло Ратушний запитав у Юрія Кравченка, чи має він револьвер та честь офіцера, – це було не просто запитання. Коли міністр доводить своє відомство до втрати професіоналізму і коли всі силовики, маючи штат в 1 мільйон чоловік, не здатні знайти одного чоловіка або розслідувати обставини загибелі високопосадових політиків, це наштовхує на роздуми: чого ж бракує нашим міністрам – людей, повноважень чи офіцерської честі?..
|
|
