СОЦІОЛОГІЯ
Щойно Центр політичних досліджень філософського факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка (ЦПД) оприлюднив результати цілої низки соціологічних опитувань, що їх було проведено ним у листопаді цього року серед мешканців Львівщини. Відповіді респондентів на запропоновані питання, які стосувалися виключно оцінки ними активних учасників політичних процесів в Україні, складаються у вельми цікаву картину: львів’яни у своїй більшості не довіряють жодному з ключових державних інститутів: ані уряду, ані парламенту, ані Президенту. Зауважимо, що всі опитування проводилися ЦПД задовго до початку скандалу з аудіо- та відеоплівками. Нижче ми подаємо таблицю, з якої видно міру довіри мешканців Львівщини до Президента України й коментарі до неї провідних політологів нашого міста – Анатолія Романюка та Костя Бондаренка
Керівник Центру політичних досліджень “Нова хвиля” Кость Бондаренко:
Cоціологічне дослідження демонструє доволі цікаву і закономірну тенденцію.
Насамперед воно цікаве тим, що опитування було проведене у листопаді, тобто перед скандалом, а демонструє воно і так невисокий рівень довіри до Президента. Нашому Президентові довіряє тільки менше 6% населення. Оскільки опитування проводилося у західному регіоні України, тобто у місцевості, яка віддавна була оплотом влади (згадаймо “тірольців Сходу” у 1848-му чи останні президентські вибори), то можна лише уявляти позицію громадян України в інших областях. 26,5% опитаних заявили про свою недовіру до Президента. Це свідчить про поступову втрату почуття страху перед режимом серед громадян України.
21,5% часткової довіри-недовіри до Президента свідчать про наявність певного страху в цієї частини респондентів. Довіра не може бути частковою, як і недовіра. У питаннях довіри до людини більш влучно спрацьовує формула: “З цією людиною я би у розвідку пішов (не пішов)”. А “частковість” – це спроба приховати свої справжні почуття до Гаранта. Те ж стосується 32,6% тих, які “настільки ж довіряють, наскільки і не довіряють” (ще один шанс для того, аби приховати свою щирість). Одним словом, 4 перших стовпці у діаграмі явно переважають над п’ятим. І ще одне: лише 3,33% не змогли визначитися у даній ситуації. Очевидно, що груднева криза 2000 року змінить ситуацію – у першу чергу, можна спрогнозувати, що різко зменшилася кількість тих, які “довіряють-недовіряють частково”. Варто задуматися?
Керівник Центру політичних досліджень ЛНУ ім. І.Франка Анатолій Романюк:
Результати опитування, на мій погляд, можуть розглядатися як нульова відмітка для наступних рейтингів щодо Президента в нашому регіоні. Якщо сумувати частку респондентів, які повністю і частково довіряють Президентові, то це буде 17,34% потенційних виборців. Порівнюючи ці дані з результатами президентських виборів листопада 1999 року (2 тур) та загальноукраїнського референдуму (квітень 2000 року), ми маємо зараз значне падіння рівня довіри.
Симптоматичним є і 46,67% людей, які не довіряють Президенту, що більше ніж удвічі перевищує рівень довіри до нього. Мешканці нашої області завжди були дуже обережними у своїх судженнях щодо діючої влади, про що свідчить 32,67% тих, хто водночас довіряє і не довіряє Президенту. На мій погляд, позиція цих людей може бути потрактована як недовіра до тих, хто їх опитує, обережне висловлення власної позиції. Тому цікаво, якою їхня позиція є насправді.
Думаю, що якби опитування проводилося сьогодні, то частка цієї групи респондентів була би значно меншою. Рівень довіри до вищої державної посадової особи менше 20% вважається критичним у демократичних країнах світу.
На мій погляд, скандал із плівками не призведе до зростання рівня довіри, а радше навпаки. У цій ситуації ключовим для всіх нас є повернення довіри населення до вищих державних інститутів. Варто згадати, що заради цієї довіри в США у 70-х рр. політична еліта погодилась на імпічмент діючого президента, що зберегло довіру американців до інституту президентства. Єдиним рецептом у такій ситуації може бути відвертість і правда.
|
|
