BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 21-27 ГРУДНЯ 2000 року |

Хроніка новітнього опору

Події у Києві та в Україні, схоже, не обмежаться спорудженням наметового містечка...

КУЧМАГЕЙТ

Кость БОНДАРЕНКО, Дмитро ЯЦЕНКО

Цього вівторка український політичний скандал перемістився з владних кабінетів та сесійної зали парламенту на центральні вулиці Києва. Мешканці наметового містечка на майдані Незалежності розпочали акцію протесту “Україна без Кучми” вимагаючи відставки керівників силових відомств та самого Президента України. У мітингах протесту в столиці взяли участь майже 10 тисяч осіб, які пікетували Верховну Раду та Адміністрацію Президента.

Акцію підтримали чимало політичних сил – “Вперед, Україно!”, Соціалістична партія, Соціал-демократична партія України, УНА-УНСО, Український народний Рух, Українська Республіканська партія, об’єднання “Державна Самостійність України”, Українська християнсько-демократична партія, “Собор” та “Яблуко”.
Учасники з антикучмівськими гаслами (“Дамо рішучу відсіч антиукраїнським силам”, “Президент Кучма – вбивця”, “Кравченка і Деркача – у відставку”, “Кучму – під суд за геноцид над народом”) та вигуками “Геть Кучму!” вирушили вулицями Хрещатик та Грушевського до Верховної Ради. Дорогою вони обминули близько 500 демонстрантів із прокучмівськими гаслами, а потім зібралися поблизу парламенту.

Цього тижня у скандалі з’явилися нові особливості. Здається, словесний ресурс ворогуючих сторін уже вичерпався і очевидною є спроба перейти до силових методів впливу на вирішення конфлікту. Характерною ознакою є й постійне поступове збільшення напруження. Оприлюднені Олександром Морозом аудіозаписи, які звинувачують вище керівництво країни в причетності до зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе (розмови нібито вели Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко), спочатку викликали скандал у Верховній Раді, але українські ЗМІ його практично не помітили.

Однак коли у парламенті показали відеозаписи свідчень офіцера Державної служби охорони Миколи Мельниченка, про скандал почали говорити всі телеканали, а парламент (обурений частково діями митників, які незаконно обшукали в Борисполі народних депутатів Олександра Жира, Сергія Головатого та Віктора Шишкіна, частково – новою порцією скандальної інформації) рекомендує Президентові Леоніду Кучмі відправити у відставку голову СБУ Леоніда Деркача, керівника Державної митної служби Юрія Соловкова та главу МВС Юрія Кравченка.

Ці, прийняті минулого тижня, радикальні рішення Верховної Ради засвідчили, з одного боку, посилення скандалу, а з іншого – розвал пропрезидентської парламентської більшості. Більше того, Верховна Рада збирається провести певний перерозподіл повноважень і, зокрема, підпорядкувати парламенту силові відомства, посилити роль та права тимчасових слідчих комісій Верховної Ради й прийняти закон про імпічмент Президента. І, нарешті, найбільш кульмінаційним моментом скандалу стала вівторкова багатотисячна акція протесту за відставку всіх силовиків та Президента.

Тому можна говорити, що учасники політичного скандалу вже перейшли від тактики інформування й дезінформації (а кожна заява досі розцінювалася різними силами і як правдивий факт, і як брехлива провокція) до тактики політичного тиску. Хитання у парламенті пояснюються тиском Адміністрації Президента. Крім того, на Верховну Раду, силовиків та Президента тепер намагаються тиснути учасники акції “Україна без Кучми”. Сама Верховна Рада – задля “збереження свого обличчя” – іноді показує зуби Президенту і час від часу викликає силовиків для килимових розборок.

Цікавою є позиція українських олігархів. Спочатку через підконтрольні телеканали вони почали “прочістку мозгов” українських громадян, водночас намагаючись звинуватити опозицію в провокації скандалу, а силовиків – у неспроможності вести розслідування справи Ґонґадзе. Мета олігархів у цьому скандалі – повернути прихильність Президента, який нещодавно оголосив їм війну, а в разі відставок керівників силових відомств посадити замість них своїх людей.

Дивно, але якщо на екранах видно і чути Віктора Медведчука, то абсолютно незрозумілою у даному питанні є позиція Віктора Пінчука, Олександра Волкова, Григорія Суркіса, Андрія Деркача, хоча їх офіційними рупорами можна вважати телеканали (“Інтер”, IСTV, “1+1”, УТ-1). Навіщо “світитися” Волкову, якщо є Піховшек? Навіщо “світитися” Пінчукові, коли є Княжицький? Але це ще більше заплутує ситуацію. Близький до Суркіса і Медведчука народний депутат Михайло Бродський, наприклад, був помічений поруч із наметовим містечком. І він там нібито зовсім і не прогулювався...

Політичні партії також поділилися у своїх симпатіях і антипатіях. Одні закликають до підтримки Кучми, інші – до імпічменту, ще інші намагаються вичекати час. Партія “Трудова Україна” нібито проведе прес-конференцію, на якій продемонструє всім бажаючим можливості сучасної техніки щодо моделювання голосів. Партія “Реформи і порядок” підтримала ініціативу тих, хто споруджував наметове містечко, а вчора народні депутати Тарас Стецьків та Сергій Терьохін встановили партійну палатку.

Під тиском обставин Кучма погодився на відставку силових міністрів (про це вже передали інформаційні агентства). Віктор Ющенко погодився представити подання на звільнення з посад громадян Кравченка, Деркача і Соловкова.
Ситуація дедалі більше і більше починає нагадувати події 1848 року в Австрії, тільки не відомо, хто виступить у ролі “стрілочника”-Меттерніха, а також яких реформ нам варто сподіватися в результаті цих подій. А оскільки боротьба набуває дедалі радикальніших форм, то – як і в будь-якій війні – переможцем із нинішньої ситуації вийде той, хто діятиме швидше. Наразі скандал розростається, а це свідчить про те, що опозиція й далі залишається на крок попереду. Це, однак, іще не означає того, що вона є сильнішою за інших учасників скандалу, – або що Президент та його оточення втратили контроль над ситуацією. Найуспішніша акція на граніті відбулася у 1990 році, а від того часу багато що змінилося: насамперед, майже впала до нуля громадська активність та потенціал протесту українських громадян. Зараз яскраво помітне небажання влади йти на контакт із учасниками акції та її намагання виграти час (ну, помітингують хлопці трохи – і розійдуться). Крім того, якщо міліція (чи навіть армія) не підуть на необдумані кроки (розгін демонстрантів, застосування палиць і саперних лопаток, влаштування бійок тощо), то у влади залишається надія, що масові протести не повторяться.

На сьогодні призначено похід ініціаторів створення наметового містечка до стін Верховної Ради. Учасники походу мають ряд вимог до парламенту, серед яких, зокрема, – прийняття Закону про слідчі комісії, заслуховування 9 січня на пленарному засіданні Верховної Ради звіту Генерального прокурора України М. Потебенька, відрядження за кордон представника прокуратури для допиту М. Мельниченка та звернення до Ради Європи з вимогою проведення незалежної експертизи аудіокасет.

Неоднозначною залишається й ситуація у регіонах. Усе більше людей доходять висновку, що записи на аудіокасетах – справжні, а свідчення Миколи Мельниченка не є сфабрикованими. Цьому сприяє також і абсолютна безпорадність та дезорганізованість у стані прихильників Президента. Пропрезидентські канали дають суперечливу інформацію. Зарубіжні ЗМІ майже одноголосно стоять на боці противників нинішнього режиму. Знову ж таки, напрошуються аналогії з Югославією, Але Україні бракує свого Коштуніци.. Шириться мережа організацій “Україна без Кучми”, проте представлені у цих структурах політичні партії та організації є доволі різномастими. Одним словом, назріла революційна ситуація. Верхи не можуть керувати по-старому. Низи не хочуть жити так, як жили до того, – в умовах невизначеності.

Так недовго і до захоплення пошти, телеграфу, мостів і та вокзалів... . І останній чинник – це час. Незабаром – Новорічні та Різдвяні свята. Можливо, народ, втомившись від політики, залишить у спокої Президента. Але можливо, що народ захоче зустріти Новий рік у ситуації більшої визначеності та більшої стабільності. Тому цікаво, хто ж читатиме новорічне привітання українському народу, здоровлячи його з настанням нового року, століття і тисячоліття?

POSTUP - ПОСТУП
№208 (652),
21-27 ГРУДНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Прощання без сліз
·Львів теж за "Україну без Кучми"?

ПОГЛЯД
·Місто, яке любить Миколая
·Що приносить нам Миколай?
·Різдвяна історія

ПОСТУП З КРАЮ
·Хроніка новітнього опору
·МВФ відновив фінансування України

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Нетаньягу сходить з дистанції
·Млявий апокаліпсис
·Замах на віце-мера Москви

ГАЛИЦЬКИЙ ПОСТУП
·Як обирають Главу Української Греко-Католицької Церкви?
·Газовий ватран

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

СВЯТА У ПОСТУПІ
·Як ми на Андрія ворожили
·Нашим найменшим на день святого Миколая

КАЗКОВИЙ ПОСТУП
·Смак різки від Святого Миколая

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Концепція розвитку Львова

АРТ-ПОСТУП
·Золотория у лінотипах
·"Прометею" вогню не забракне
·Колекція Сергія Косенка

СПОРТ-ПОСТУП
·Чемпіонат Італії - під загрозою
·Ромаріо повертається в Европу
·У Луїша Фігу - "Золотий м"яч"
·"Динамо" таки позбувається Деметрадзе
·Левицького дискваліфіковано
·Пам"яті великого тренера

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·"Поступ" і "Фільтр" роздають призи, або Чому варто передплатити "Поступ"?
·ГОРОСКОП