Місто, яке любить Миколая
АКЦІЇ
Іван ПІДЛІСНИЙ
Закінчується свято Миколая (на радість дітлахам, яким уже не треба більше бути надто слухняними, щоб отримати подарунок, і на клопіт батькам, які втратили чудовий аргумент для переконування в чемності своїх чад). Деякі спізнюхи, щоправда, ще й досі роздають подарунки, жартівливо виправдовуючи їх спізнення то зайнятістю Миколая, то проблемами з транспортом, який його доставляє. Але, зрештою, важливим є не це, а те, що свято Миколая нарешті стає святом взаємного добра, уваги одне до одного і... подарунків. Звісно, що при цьому трохи втрачається ореол тієї загадковості, казковості й урочистості, присутній у ритуалі знаходження подарунків під подушкою, але що поробиш, коли зробити приємне близьким і отримати у відповідь таку ж приємність хочеться, либонь, усім. Тим паче, що нагода така випадає лише раз на рік.
Отже, обмінюватися подарунками, примовляючи, що то “від Миколая”, стає доброю традицією, – хотілося б сказати, українців, але, як по правді, то не впевнена, чи Миколая святкують і східні українці, тому краще скажу, що львів’ян. Бо вітають одне одного в ці дні не тільки звичайні громадяни.
Усілякі організації, фірми щедро розсилають листівки з привітаннями, дарують подарунки, і навіть більше – займаються доброчинністю. За сприяння деяких із них у Львові були організовані різноманітні імпрези, які почали відбуватися ще за день до свята. Очевидно, що найбільшою увагою таких благодійників користувалися дітки, позбавлені батьківського дому.
Про відвідини святим Миколаєм дитячого будинку №1, що були організовані Рухом, ми вже писали. Але тепер згадаємо й про акції, організовані державними мужами. Бо ж, для прикладу, дружина голови облдержадміністрації Людмила Сенчук у ці дні об’їздила в якості “Миколаєвої посланниці” освітні заклади Радехівського і Кам’янко-Буського району. Подарунки (а це були здебільшого солодощі) від пані Сенчукової отримали насамперед учні Лопатинської школи, яку вона закінчила.
Львівська влада у свій спосіб теж намагалася підтримувати і розвивати традиції святкування цього дня. Наприклад, ще з 14 грудня на алеї, що на проспекті Свободи, щоденно відбувався святковий ярмарок, ціни на якому, принаймні на самісінькому початку, були доволі низькими. І тільки згодом продавці чомусь почали їх підвищувати. Одначе були і деякі приємні подарунки.
Наприклад, продавці чаю “Ахмед” до чаю додавали маленькі презенти – якісь дрібнички, але вони вельми тішили покупців.
Чи не найбільшою атракцією Миколаївських дійств став конкурс графіті, коли шість збірних команд втілювали на величезних стендах аерозольними фарбами своє бачення свята Миколая.
А ще було дуже багато вуличних дійств із різноманітними конкурсами, організованими спонсорами, на яких малеча вигравала різноманітні солодкі призи. Хоча кількість дітлахів на вулицях могло бути й більшою, але, мабуть, прикра погода не сприяла таким прогулянкам.
|
|
