BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 21-27 ГРУДНЯ 2000 року |

Колекція Сергія Косенка

До колекціонерів музики на "вінілах" ставляться із майже забобонним пієтетом. Як до масонів

MODUS VIVENDI

Остап БАРКА

Переважна більшість цієї музики не продається у крамницях, звичайно, не звучить у кав’ярнях, крамницях і маршрутках. Джаз завжди вважався “музикою товстих”, карикатурних буржуїв – як у журналах “Перець” чи “Крокодил”. Не дивно, що творча біографія фармацевта і такого вкрай рідкісного представника людського роду як український буржуа, розпочалася зі спілкування з органами безпеки. Сам Косенко про це розповідає так:

– Я ж агент імперіалістичної розвідки з 1980 року. Ще коли я організовував перші дискотеки в Долині, викуривши так звані ВІА – вокально-інструментальні ансамблі. Тоді якраз французькі спеціалісти приїхали робити монтаж якоїсь там газокомпресорної станції. Я відразу з ними познайомився, ми горілки випили... з горла – вони швидко навчилися. Їм дискотека сподобалося, бо на той час у нас були дуже добрі записи: якісні і за звуком і за репертуаром. Я вчився в Медінституті, і там негри привозили найпередовішу музику. Наступного дня прийшли співробітники КГБ і запропонували, щоб я стежив, з ким ті два французи спілкуються. А я відмовив. Після того на мене почали тиснути негідними, скажімо, способами. Тато мій у Долині обіймав досить серйозну посаду. Спочатку моєму тату передзвонили і повідомили, що я – імперіалістичний агент, а то вже серйозно. Він міг би втратити роботу. Потім передзвонили в Інститут біохімії, де я тоді працював. Себто, повідомили директора, що в нього також працює імперіалістичний агент.

– А музику Ти отримував тільки від братських народів Африки, чи ще були якісь канали?

– Були ще посилки з Канади та Америки не мені, а іншим людям. Але переважно я писав замовлення друзям, і вони його передавали. Особливо на зимових канікулах, в кінці лютого, я писав замовлення і за два тижні мав 50-100 платівок.

– А звідки в бідного студента були гроші?

– Джинси продавав й апаратуру.

– Джинси теж з-за кордону замовляв?

– Чому, поляки їздили до Львова. Я дистриб’ютором був. Приїздили люди зі Сибіру, Середньої Азії, Грузії – треба ж було задовольнити попит. Увесь Совєтський Союз хотів ходити в джинсах – відповідно приїздили до Львова. А пізніше я заробляв на продажу музичної апаратури: дек, підсилювачів, колонок. Так що грошей вистачало. На платівки йшло приблизно 70 відсотків чистого прибутку.

– А скільки зараз платівок у колекції?

– Більше 10 метрів. В одному метрі приблизно 300 платівок.

– Де Ти їх тримаєш?

– Та от зараз замовлятиму спеціальні полиці. Вони зараз на підлозі в такому хаосі стоять.

– Уся кімната, напевно?

– Так. І в ній пройти не можна – тільки стрибати.
Першим етапом збору платівок був негритяно-арабський. Пізніше, наприкінці
80-их і на початку 90-их, у Львові всі придурки різко почали продавати платівки, бо прийшли компакт-диски. А я, як людина консервативна, яка мала добрий програвач і кілька запасних головок до програвача, вирішив залишити собі пластинки, тим більше, що компакти не так добре звучали, – я на той момент уже пересвідчився. Третій етап продовжується досі. Мені постійно телефонують, пропонують платівки. Зараз у Києві викупив і продовжую викупляти частину колекції одного з найсерйозніших колекціонерів колишнього Радянського Союзу... третього за величиною, напевно. Андропов був на першому місці...

– Андропов колекціонував музику?!

– Так, джаз. Отож, мені вдалося багато платівок придбати з тої київською колекції, причому вони були майже всі закриті, тобто, неграні ще, бо той колекціонер мав їх у трьох екземплярах. Це були джазові платівки 50-их – 60-их років, порядний, добротний джаз.

– Якими колись були люди, котрі слухали таку музику? Крім тих, хто заробляв на джинсах...

– На той час усі слухали нормальну музику, бо, крім нормальної, інша сюди не доходила. Воно викристалізуване сюди приходило. Магнітофони тоді вже нормально були розвинуті, середня людина могла собі дозволити придбати касетний чи бобінний магнітофон. Тому не важко було дістати добру музику, а погана не доходила. Зараз і кордони відкриті, і сполучення легше, і сателіти – от все це й повалило.

– Сергій Косенко ніколи не приховував того, що він не є бідною людиною. А якими є колеги, які розділяють оцю пристрасть до платівок?

– Знаю і таких, які дуже збідніли, просто збанкрутували, і живуть на тому, що висмикують пару платівок зі своєї колекції і продають, аби прожити. А знаю таких, яких можна назвати “новими українцями”. Як кому пощастить...

Косенко – з тих гемінгвеївського типу чоловіків, які вміють поєднати в собі твердість і педантичність із невиправним романтизмом. При першій-ліпшій можливості успішний й амбітний бізнесмен, батько двох дітей, вирушає у гори, де придбав будинок у найглухішому й наймальовничішому місці, яке міг знайти.
Там він із задоволенням розділяє 100 грам із сусідами з найближчого хутора, а ті, натомість, дозволяють фотографувати себе у майже незайманому цивілізацією антуражі. Старша донька Сергія – Ірина навчається у Брюссельській консерваторії. Хоча він зовсім не бажав для неї музичної кар’єри, таткова впертість і педантичність, напевно, далася взнаки: нещодавно виграла конкурс Yamaha, заробила свою першу грошову премію. Грає на фортепіано 8-10 годин в день. Дворічний син Назар росте в атмосфері джазу, і є надія, що він перевершить тата.

– Завжди намагаюсь людям довести, що платівки – це й за звучанням краще, й приємніше в руки взяти. Але зараз не всі мають можливості і добрі програвачі мати, бо світова промисловість випускає тільки дуже дорогі програвачі. У світі не так багато лишилось програвачів, хіба в дуже серйозних меломанів, от для них і роблять елітну продукцію. Один апарат і 100 тисяч доларів може коштувати. Та й платівок нема. А ті, що перевидаються, також дорогі.

POSTUP - ПОСТУП
№208 (652),
21-27 ГРУДНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Прощання без сліз
·Львів теж за "Україну без Кучми"?

ПОГЛЯД
·Місто, яке любить Миколая
·Що приносить нам Миколай?
·Різдвяна історія

ПОСТУП З КРАЮ
·Хроніка новітнього опору
·МВФ відновив фінансування України

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Нетаньягу сходить з дистанції
·Млявий апокаліпсис
·Замах на віце-мера Москви

ГАЛИЦЬКИЙ ПОСТУП
·Як обирають Главу Української Греко-Католицької Церкви?
·Газовий ватран

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

СВЯТА У ПОСТУПІ
·Як ми на Андрія ворожили
·Нашим найменшим на день святого Миколая

КАЗКОВИЙ ПОСТУП
·Смак різки від Святого Миколая

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Концепція розвитку Львова

АРТ-ПОСТУП
·Золотория у лінотипах
·"Прометею" вогню не забракне
·Колекція Сергія Косенка

СПОРТ-ПОСТУП
·Чемпіонат Італії - під загрозою
·Ромаріо повертається в Европу
·У Луїша Фігу - "Золотий м"яч"
·"Динамо" таки позбувається Деметрадзе
·Левицького дискваліфіковано
·Пам"яті великого тренера

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·"Поступ" і "Фільтр" роздають призи, або Чому варто передплатити "Поступ"?
·ГОРОСКОП

 


бдсм