"Прометею" вогню не забракне
Мар"яна САВКА
У суботу чоловіча хорова капела “Прометей” святкувала свій чималий ювілей –
35-річчя. Урочистості і святковий концерт відбулися в ЛНУ ім. І.Франка, адже саме в його стінах упродовж кількох останніх років проходять репетиції хору.
Зал ущерть заповнили шанувальники хорового мистецтва, родичі і друзі.
Привітальне слово виголосив доктор мистецтвознавства І. Овсійчук, який стояв біля колиски “Прометея”. По концерті було багато віншувань і квітів, до привітань доєдналися ректор І. Вакарчук, учасники хору “Лемковина” та багато інших поціновувачів хорового співу.
Чоловіча капела “Прометей” створена 1965 року, а в 1988 їй було присвоєно звання “народний художній колектив”. З тих найперших учасників, які засновували “Прометей”, залишилося в капелі лише троє, одначе більшість хористів віддали капелі 20-30 років життя. Для них “Прометей” – це справжнє чоловіче братство, і чоловіки йому вірні. Вони вміють разом співати і радіти кожному виступу на сцені, вміють разом сумувати, коли втрачають товаришів.
“Чуєш, брате мій, товаришу мій, відлітають сірим шнурком журавлі у вирій”, – почала капела свій виступ присвятою тим, кого сьогодні вже нема. Ще зовсім свіжий у пам’яті біль від втрати багатолітнього художнього керівника та диригента
І. Жука. Його справу сьогодні продовжує заслужений діяч мистецтв України Я. Мелех. Не залишають праці в капелі хормейстер М. Сало та єдина жінка серед чоловічого товариства – концертмейстер Н. Харандюк.
Вони дуже віддані своєму хору. Для багатьох, чи не для всіх, прометеївців хоровий спів є відпочинком душі від щоденних клопотів, неприємностей на роботі, гризоти заробляння хліба насущного. Усе це залишається десь поза університетськими стінами, бо музика М. Лисенка, М. Леонтовича, П. Ніщинського, поезія Т. Шевченка, братів Лепких, Ю. Федьковича не дозволяють думати про приземлене.
Обравши собі за патрона самого Прометея, вони мусять викрешувати вогонь – принаймні у власних душах. Я. Лишеґа, із тенорів, з нагоди ювілею написав цілу поему “Прометей” і пристрасно прочитав її зі сцени. Було зворушливо бачити, як хвилюються перед виступом поважні чоловіки з вибіленими часом скронями. Але їхній акорд звучав злагоджено, а спів був натхненним. “Прометею” не забракне вогню. Бо ж він “Прометей”.
|
|
