Золотория у лінотипах
Остання виставка року в галереї "Гердан"
Наталка КОСМОЛІНСЬКА
Останню виставку 2000 року в “Ґердані” можна було б класифікувати як суто “сентиментальну”, адже її автор Зигмунт Люксандер народився у Львові 1944 року, поїхав зі Львова у несвідомому дитячому віці відразу після війни і більше ніколи сюди не повертався. Але його мама, яку не дуже тішив мистецький успіх сина “на німцях”, завжди мріяла, щоб Зигмунт зробив виставку своїх творчих робіт саме у місті Лева. І він зробив. Щоправда, мама не встигла цього побачити...
Зигмунт Люксандер живе і працює у невеличкому містечку Золотория в Польщі.
Але це зовсім не Богом забута провінція, хоча, на наше заздрісне око, у Польщі взагалі немає провінції в українському розумінні: брудної, занедбаної, загубленої десь у щілинці між світами “золотої доби” міфічної “хлопоманії” і кришталевої пострадянської мрії про кисільні береги молочних західних рік.
Але Золотория – це не провінція, навіть на польське око. На світі є всього чотири чи п’ять подібних містечок: в Австралії, в Скандинавії.., де щороку, по черзі, відбуваються чемпіонати світу з видобування ЗОЛОТА. Тоді туди ж збираються з усього світу ласі до екзотів туристи і мас-медіа, отож, відповідно, раз у кілька років Золотория потрапляє у фокус світової уваги. На виставці графіки Зигмунта Люксандера в “Ґердані” ми якраз і можемо побачити золоторийські золотопошукові декорації, тобто закинуті старі копальні, базальтові зрізи, вулканічні стежки, Вовчу гору...І цикл “Очікування”, що, помножений на джентельменський набір золотої лихоманки, якось підсвідомо набуває асоціативної експресії.
Лінорити Зигмунта Люксандера, представлені в “Ґердані”, настільки рафіновано, елітарно відбирають у природних форм лише стрижневу лінію їхнього архетипного профілю, що практично кожну з експонованих графік можна вважати логотипом місцевості. І можна лише позаздрити митцеві, який розповідає, що саме зі своєї графіки він живе, аби займатись живописом. Лишається тільки напружити травмовану інтернетом уяву, аби уявити, яким же є той живопис. Директор галереї “Ґердан” Юрко Бойко каже, що ДУЖЕ яскравим. Жодна поліграфія не в змозі передати “букет” колористичних нюансів авторської техніки художника, в основі якої – живиця. Намішані до неї фарби і пігменти – авторська таємниця, але декоративний ефект очевидці трактують як люксусове люстро. Шкода, що маємо сприймати спецефекти живопису Зигмунта Люксандера лишень на слух і на віру. Але автор, транспортуючи власноруч і власним коштом із Польщі досить мобільну графіку, вочевидь, не мав, насамперед, фінансової можливості виставити у Львові свій відчутно більш габаритний живопис де інде, крім “Ґердану”, – а камерний “Ґердан” до того явно не надавався.
Отож...Смакуємо графікою, сподіваємось на живопис, транслітеруємо на свою, вирослого в лабетах асфальту містянина, мову магію первісних земних структур, “мацаємо на живо” польський культурний контекст, екстраполюємо свій мистецький потенціал на середньостатистичний європейський рівень сприйняття і навпаки, тішимось, що ще маємо змогу навідувати “Ґердан” із його камерними, але завжди дбайливо якісними імпрезами...
|
|
