Чи цікавий львівський текстиль?
ВИСТАВКА
Оксана ЗАДНІПРЯНСЬКА
У Палаці мистецтв відкрито виставку львівського текстилю. Вона мала би бути виставкою гобелену, як традиційної текстильної техніки, але, за словами голови секції текстилю Леоніда Гошовського, стало неможливим ігнорувати нові техніки.
Добре сказано. Нові технології та техніки у текстилю справді активно посувають старенький гобелен. Хоча суть, очевидно, все ж таки не в технологіях. Важко визначити технологічні новації у традиційно вишуканих, витончених, елегантних роботах Наталки Шимін “Застілля”, “Вулиця” та “Гра”: вохристий лаконічний розпис на білому шовку, шовкова вишивка білим по білому створюють прозору атмосферу свіжості та новизни.
Гобелен Владимири Ганкевич “Без Н” бавиться об’ємами, кольоровими плямами та контрастом фактур. Традиційне ткацтво набуває цілком іншого забарвлення та привертає увагу фактурним багатством.
Цікавими є роботи Софії Буряк, несподівано для шанувальників її творчості виглядає на цій виставці Наталія Павук.
Також на цій виставці глядачеві трапляється нагода побачити кілька нових імен, що саме по собі не може не тішити: це значить, що традиції львівського текстилю продовжуються. Але якщо брати виставку в цілому, то тішитися особливо немає з чого. Нові техніки чи старі техніки виглядають дещо “секондхендно”. І техніки в даному випадку відіграють у цьому відчутті останню роль. Текстильні ідеї залишилися десь у попередніх десятиліттях, і не лише у метрів, а й у художників, яких на цій виставці ми побачили вперше.
Важко сказати, чому ця виставка навіює смуток. Можливо, відсутність можливості часто показувати свої роботи не стимулює розвитку думки, можливо, бракує обміну враженнями, “підживки” для подальшого розвитку, можливо, існують ще якість причини. Хоча суті справи це не змінює.
|
|
