Зміни в Адміністрації Президента?
ЧУТКИ
Остап ВОЛЯНСЬКИЙ
Як стало відомо з конфіденційних джерел, Президент усе-таки готується втілити свої обіцянки і провести кадрові перестановки у своєму найближчому оточенні.
Ця інформація наразі не є достовірною, однак вона виглядає на правдоподібну: з Адміністрації Президента нібито має піти найзагадковіша і найнепотоплюваніша фігура – глава Адміністрації Володимир Литвин. Наступним місцем його праці має стати посада ректора Академії державного управління при Президентові України. Хоча й пониження, але почесне.
Володимир Литвин – практично останній із тих (якщо не брати до уваги Олександра Волкова), хто допоміг Леонідові Кучмі прийти до влади 1994 року.
Доктор історичних наук, професор, Володимир Литвин відрізняється гострим аналітичним розумом, ерудицією, вмінням розробляти багатоходові комбінації.
Поза сумнівом, це – найбільш адекватний своїй посаді адміністратор за часи правління Кучми. Дмитро Табачник був учнем Литвина ще у студентські часи, а згодом, поговорювали, Литвин вміло скеровував його дії у потрібне русло.
Після президентських виборів 1999 року Литвин вийшов із тіні і почав формувати нову політику Президента. Йому приписують пропозицію, подану Президенту, щодо призначення уряду Ющенка. Саме Литвин, нібито, уважно слідкував за кадровим складом Кабміну, курував підготовку референдуму, провів вдалу акцію із створення більшості в парламенті, пересварив і цим самим зменшив впливи ряду олігархів.
Згідно з однією з версій, оприлюднення касети з аудіозаписом розмов Президента було покликане знищити саме Володимира Литвина. На думку окремих олігархів, “Володя зарвався” і втратив відчуття реальності. Окремі представники олігархічних структур втратили традиційну опору у регіонах, а на противагу різноманітним холдингам (в тому числі політичним) почали виникати “антихолдинги”, що стрімко перебрали ініціативу. Що цікаво: страху почали набирати голови обласних державних адміністрацій. Процес також пов’язувався з іменем Володимира Литвина.
Про його невтомність і прикрий характер ходять легенди. Хоча Литвин ніколи не підвищує голосу на підлеглих, його все-таки бояться. Він має імідж “крутого політика” та імідж людини, що не забуває особистих образ.
Найближчим до Литвина у всіх довколаполітичних “пасьянсах” є міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Тому у владних коридорах поговорювали про тандем “Кравченко – Литвин” і ця зв’язка тривалий час гарантувала непотоплюваність один одному. Останнім часом у цей же табір перейшов Микола Азаров, головний податківець України. Тісно пов’язаний з Адміністрацією Президента Петро Порошенко, у дружніх стосунках із Литвином помічений народний депутат Олесь Лавринович. Тому є підстави вважати, що два сенсаційних об’єднавчих проекти – об’єднання п’яти партій довкола “Солідарності” та об’єднання в єдину партію обох Рухів і ПРП також не обійшлося без Литвина.
Литвин є дійсно талановитим політиком. Тому його відхід із великої політики може викликати лише жаль – попри всі особисті якості Литвина як людини, він робив політику в Україні більш цікавою і більш захоплюючою. Принаймні завдяки його хитромудрим задумам ніхто не міг напевне сказати, що нас чекатиме завтра.
Але списувати повністю Литвина не варто: за знову-таки неперевіреною інформацією, одним із претендентів на пост Міністра внутрішніх справ у разі відставки Ю.Кравченка (за що проголосували депутати Верховної Ради минулого четверга) розглядається і постать молодшого брата екс-глави Адміністрації – генерал-лейтенанта Миколи Литвина, який на сьогоднішній день обіймає посаду начальника штабу та заступника командуючого внутрішніми військами України.
Трудова династія, так би мовити...
|
|
