Страуси на Львівщині
ДИВИНА
Тарас БАШНЯК
У Мостиськах, за 60 кілометрів від Львова, люди, спраглі за екзотикою, зауважили трьох страусів. Зізнаюся чесно, що сама можливість побачити екзотичних птахів не по телевізору, а на власні очі, була достатньо захоплюючою.
Любов Михайлівна Кірш (заступник директора концерну “Богдан”) люб’язно погодилася виступити нашим екскурсоводом, тим паче, що це вже не вперше до неї звертаються з таким проханням. За її словами, які підтвердив згодом і охоронець Володя, тут побувало чи не все населення Мостиського району та “околиць”. “Крадіжок не було, не було навіть спроб щось вкрасти. Переважно діти просять – то пір’їну з хвоста фазана, то страуса погодувати”. Страусам добрі діти намагаються давати все, що мають: переважно цукерки. Саме тому на паркані причеплено напис: “Стороннім страусів не годувати”.
Що ж до годівлі цих дивовижних, як для Львівщини, птахів, то самі господарі стверджують, що це не є великою проблемою: вони їдять моркву, буряк, кукурудзу, конюшину і навіть сіно. Буряк та моркву треба подрібнювати на терці, оскільки страуси не жують, а відразу ковтають. Окрім охорони, тут працюють дві жінки, які власне і займаються відгодовуванням птахів.
Спочатку виникла ідея “для душі” – було завезено фазанів, яких тут, до речі, майже 60 штук шести різних видів. Вони не тільки прижилися, але й дали невеличкий приплід. Після цього прочитали, як у Польщі розводять страусів.
Поцікавилися, передзвонили, зважилися – і купили. Таким чином, Перепіл і дві Соні (так звати самця та двох самичок) оселилися в Мостиськах. Везли їх, до речі, вантажівкою, а потім ще й до години чекали, коли вони зволять вийти на волю. Страуси, як стверджують працівники “Богдан-Агро”, котрі їх доглядають, доволі мирні птахи, от тільки груди в них сильні. “До тонни вантажу можуть попхати, якщо розізляться, – говорить сторож Володя, – або й ногою вдарити.
Щоби дзьобом вдарити, то – ні, тільки коли з руки годуєш, то все норовлять замість корму палець вхопити, але несильно”.
Невибагливі птахи, про яких уже почали складати легенди, справді вражають. Я ніколи не думав, поки їх не побачив, що вони такі велетенські. 120 кілограмів живої ваги і понад два метри зросту – це вам не сусідська курка, яку можна ногою пхнути, і навіть не індичка (велика курка з червоним носом), яку бояться діти до шести років. Стосовно ж легенд і чуток, то, як зізнався Володя, приїжджають іноді молоді пари і просять показати ту велетенську змію, що тут тримають. Скажу відверто, вночі, побачивши цікаву голівку на довгій шиї, яка вистромлюється крізь паркан, не важко сплутати її зі змією і переповісти цю “страшну історію” охочим послухати сусідам чи знайомим.
Зараз страуси розділені: дві самки Соні – окремо, самець Перепіл – окремо за парканом у вольєрах приблизно по 25 кв. м кожна. Розселили їх тому, що не злюбив Перепіл одну Соню. Не злюбив – і край. Не збагнути – чому, але хто в змозі зрозуміти ніжну пташину душу? Можливо, саме тому і кричить час від часу Перепіл зранку – не голосно, однак упевнено. Але своєрідними “чемпіонами” ранішнього крику є дикі фазани.
Узагалі, за словами Люби Кірш, згодом ця екзотика для душі мала б перерости в щось більше. Для цього треба пережити кілька “якщо”. Якщо Мостиська припадуть до душі страусам, якщо нестимуть із весни яйця (за рік одна самка несе до шістдесяти кілограмових яєць), якщо вони будуть запліднені, якщо їх висидить самець (саме він і займається цією жіночою справою), якщо інкубатор не підведе, і взагалі – якщо все буде добре, то невдовзі молоді пари приїжджатимуть дивитися на цілий виводок “маленьких зміючок”... Тим часом поряд із тимчасовим парканом будують новий – великий, адже страуси люблять побігати і принаймні стометрівку їм забезпечити потрібно. Ми від свого імені бажаємо фірмі “Богдан” та всім її працівникам успіхів у їхніх починаннях.
Уже коли ми від’їжджали з гостинних Мостиськ, то побачили лисицю, яка живе неподалік колишньої військової частини, на території якої і розмістився мостиський мінізоопарк. Вона була повністю білою. Як стверджує охоронець Володя, це точна ознака того, що скоро впаде сніг. Цікаво, чи відлітають страуси у вирій?
|
|
