Клонування демократії
Історія завжди повторюється як фарс: на Майдані Незалежності в наметах живуть три групи протестуючих із взаємовиключними гаслами
ЗАСОБИ
Ольга ЯЦЕНКО
Таки почалося. Сьогодні у Києві в об 11-ій годині має відбутися похід учасників акції “Україна без Кучми”, який пройде вулицями столиці від Майдану Незалежності до Адміністрації Президента. Учасники акції мають намір вимагати проведення незалежного розслідування обставин зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, а також відставки силових міністрів та Президента України.
Нагадаємо, що минулої п’ятниці на Майдані Незалежності, саме на тому місці, де 10 років тому проходило студентське голодування, яке закінчилося відставкою тодішнього прем’єр-міністра Масола, знову з’явилися намети. У такий спосіб організатори акції “Україна без Кучми” (партії СПУ, УРП, УНР, СДПУ, “Собор”, УНА-УНСО, а також учасники студентського голодування у 1990 році) вирішили привернути увагу до останніх політичних подій у країні. Один з організаторів, народний депутат Володимир Чемерис, каже: “Практично ніхто не сумнівається, що аудіозапис розмови вищих посадових осіб відносно журналіста і відеозапис показів офіцера безпеки Миколи Мельниченка, який записав їх, є справжніми”. Такої ж думки дотримується і народний депутат від фракції УНР Євген Жовтяк, який підтримує цю акцію всупереч волі власної фракції. “Коли в країні не існує іншого способу проінформувати населення і привернути увагу громадськості до всіх цих подій, то слід вдаватися до таких кардинальних заходів, як голодування”, – заявив він в інтерв’ю кореспонденту “Поступу”. Євген Жовтяк переконаний, що студенти, які 10 років тому голодували на граніті, мають право сьогодні вимагати демократичної влади в держави. “Ми не хочемо жити в корумповано-мафіозній державі латиноамериканського типу, в яку зараз перетворилася Україна,” – додав він. Треба також сказати, що останні три дні Майдан Незалежності нагадує наметовий табір, а його площа поділена між різними загонами. По-перше, це учасники акції “Україна без Кучми”, по-друге, кілька своїх наметів поставили представники правоохоронних органів.
Крім того, на Майдані також перебуває група молоді, яка ознаменувала свої намети гаслами: “Провокаторів – до суду”, “Молодь – за Президента!”, “Ні – олігархічному перевороту!”. Дякувати Богу, поки що конфліктів між політичними опонентами не було.
Розростанню наметового містечка сьогодні намагалася перешкодити міліція – її представники заявили, що право встановлювати намети мають лише народні депутати. Чомусь поруч із табором – вперше за останні роки – почали встановлювати різдвяну ялинку. Раніше вона стояла в іншому місці Майдану.
Пікетувальники спершу розцінили це як спробу зашкодити їхній акції, але швидко знайшли спільну мову з робітниками. Демонстранти погодились посунутися, щоб не стояти під стрілою, а робітники заразом ознайомились із їх пресою та гаслами. Врешті представники обох таборів заявили, що так – під головною ялинкою держави – їм буде веселіше зустрічати Новий Рік – звичайно, якщо до того часу їхніх вимог не виконають.
Чи матиме успіх “гранітна акція”, сказати важко, але вже сьогодні люди, які організували студентське голодування десятирічної давності, досить стримано висловлюються з цього приводу. Маркіян Іващишин, керівник студентської акції у 1990-му, ставиться до акції позитивно, однак її організацію оцінює досить критично. “Люди мають право висловлювати свою думку, але робиться це трохи непродумано і вигляд має куций, – говорить Маркіян Іващишин. – Навіть якщо і силових міністрів знімуть, і Президент піде у відставку, то це аж ніяк не внаслідок нинішньої акції”. Іващишин переконаний, що подібні акції повинні організовувати справді студенти, а сьогодні це, на його думку неможливо, через політичну пасивність молоді.
“Будь-яка політична активність є позитивним явищем, – каже Олесь Доній, ще один лідер студентського голодування у 1990 році, – інша справа, що в даній ситуації не відомо, хто є гравцями на цьому полі. Коли ми голодували, то була ціль – і ми її досягли, а тут...” А технічна непідготовленість акції “Україна без Кучми”, її непродуманість, навіть недостатня поінформованість про неї населення і політиків, на думку Олеся Донія, просто дискредитує її організаторів, тож у майбутньому важко буде знову примусити людей повірити в подібні заходи.
Можливо, у цій ситуації як ніколи просто прогнозувати розвиток подальших подій, адже всі акції після 1990 року, які робилися під гаслом “студентське” і мали наметовий характер, закінчувалися нічим. Сьогоднішній похід вулицями Києва покаже, чи здатна молодь України ще про себе заявити як про авторитетну силу. Найбільше прикро, що всі заходи й акції, які проводяться сьогодні, відразу викликають запитання: хто організував – тобто хто замовив? На жаль, нині повірити в те, що робиться щось виключно з народної ініціативи і для блага народу, чомусь дуже важко.
|
|
