У ХХІ століття - з гороскопами чи телескопами?
Бути чи не бути сучасному планетарію у Львові
Б.НОВОСЯДЛИЙ
На зламі тисячоліть ми часто озираємося в минуле, щоб зрозуміти своє місце в світі сьогодні, відчути ходу століть, щоб думками торкнутись майбутнього. ХХ століття, яке минає, круто змінило хід розвитку і характер нашої цивілізації.
Вона стала цивілізацією планетарного масштабу у засобах зв’язку, пересування і техногенного тиску на природу. Воно ввібрало всі злети думки попередніх поколінь і підняло її до небачених висот. Зусиллями лише двох поколінь учених Людина заглянула в атом і ступила на Місяць, створила нові матеріали, яких не було в природі, і зрозуміла, як повторити живі істоти, які були. І в цій ході століть до комп’ютера, інтернету і космічних телескопів є внесок і громадян Львова.
Насамперед завдяки уважному і відповідальному ставленню до освіти. Перший університет у Львові створено ще 1661 року, а сьогодні маємо їх аж п’ять, 6 академій та майже десяток інших вищих навчальних закладів. Бурхливий розвиток фундаментальних та прикладних наук у ХХ столітті дав Львову кілька десятків науково-дослідних закладів Академії наук та галузевих міністерств. А це більше 4000 кандидатів та докторів наук із різних галузей знань та понад 2000 професорів та доцентів. Здавалось би, така кількість учених, університетів, вузів та науково-дослідних інститутів мала б впливати на ріст загально-освітнього рівня громадян, сприяти популяризації знань і їхньому відображенню в суспільній свідомості. Якщо до цього додати засоби масової інформації – десятки телевізійних каналів та сотні друкованих видань, то так би і мало бути. А що ж ми маємо насправді?
Дзеркалом реальної картини може бути теле- та радіоефір, книжкові полиці та масові періодичні видання. У кожній газеті можна знайти гороскоп чи астрологічний прогноз. Хто не має часу читати, може почути їх кілька разів у день із різних каналів телебачення і радіо, в тому числі і з державних. Лише зрідка проскакують новини науки, і то дуже лаконічно, – щоб читач, слухач чи глядач не знудився, і, не дай, Боже, не переключив на інший канал, бо це ж реклама.
Іншим критерієм освіченості може бути попит на науково-популярні видання. В Україні вже кілька років видаються науково-популярні журнали, покликані донести до людей наукові відкриття і досягнення останніх років, вернути науці належне їй місце в свідомості її громадян, щоб не відколотись, як крижина, від Європи і всього цивілізованого світу. У Києві видають “Пульсар” і “Наше Небо”, у Львові – “Світ фізики” і “Світ науки”. Останній є перекладом на українську мову всесвітньо відомого журналу Scientific American. Але спробуйте купити їх в кіосках, або знайти в бібліотеках. Боюсь, що вам не вистачить настирливості задовольнити потребу розуму і серця. Для кіосків вони “не ходовий товар”, а бібліотеки не мають коштів для їхнього придбання.
Меценатство ж, чи доброчинні пожертви на освіту, науку і культуру – явища не нашого суспільства. На жаль.
Проте найбільш показовим є світоглядний рівень студентів в галузі природничих знань, будови Всесвіту та місця людини в ньому. Йдеться, звичайно, про середній рівень, який неупинно падає і наближається до критичної межі. Маємо вже випадки, коли студенти природничих факультетів не можуть пояснити причини припливів-відпливів, змін пір року, а дехто навіть вважає, що Сонце обертається навколо Землі. Тобто за своїми уявленнями вони знаходяться в докоперниківській епосі! Очевидно, що це є прямий наслідок вилучення астрономії як окремого предмету із програми середньої школи, скорочення програми з фізики, вилучення її зі списку обов’язкових випускних та вступних іспитів. Студентам фізичного, географічного, геологічного та філософського факультетів національного університету пощастило: рішенням учених рад цих факультетів астрофізику внесено до навчальної програми, як в усіх університетах такого рівня. Але основна маса випускників шкіл і вузів залишається без базових знань про світ, у якому ми живемо. А вони ж будуть проводирями нашого народу і держави в наступному столітті, коли представники інших націй уже сьогодні готуються ступити на Марс 2008 року.
Можемо підвести сумний підсумок: уявлення про Землю, космос і Всесвіт, як серед школярів, студентів так і пересічних громадян, в основному, не відповідають вимогам часу і статусу України як космічної держави. Відставання суспільної свідомості від сучасних наукових уявлень про світ небезпечне за своїми наслідками: падінням наукового, а значить, й економічного потенціалу держави, можливістю залишитись на узбіччі цивілізації, ростом апатії та окультизму серед громадян. І чи не призведе це до того, що ми, одурманені гороскопами, залишимося реліктами минулих епох у космічному потязі ХХІ століття.
Львову необхідний планетарій
Усунути такий недолік у нашій державі можна тільки негайними і комплексними заходами: корекцією шкільної програми, запровадженням курсу загальної астрономії на всіх факультетах університетів, публікацію науково-популярних видань різного рівня та створенням таких осередків популяризації науки, як планетарії. У розвинутих країнах вони є чи не у всіх наукових центрах із такою концентрацією науковців й університетів, як у Львові. З допомогою сучасних демонстраційних технічних засобів та програм планетарій може ефективно сприяти росту освіченості наших громадян із комплексу природничих знань, бути центром залучення шкільної молоді до знань про Всесвіт, до творчості на космічну тематику. Планетарій покликаний зближувати людину з космосом, показувати її місце в ньому, знайомити з останніми досягненнями науки про Землю і Всесвіт.
Очевидно, знати про те, що в нас, над головою, має право кожна людина. На зламі тисячоліть, напередодні першої висадки людини на Марс створення такого центру у Львові є необхідною компонентою його розвитку. Ідеї створення сучасного планетарію, вартого нашого міста, були вже понад чверть століття.
Невдалі спроби були. Хто пам’ятає планетарій у клубі залізничників (колись РОКС)? У парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького? Одиниці.
Тому що не пристосовані приміщення, не професійний підхід в організації його роботи, відсутність відповідного обладнання не могли зробити його таким, що притягувало б людей, насамперед учнівську і студентську молодь. А він повинен би бути видовищним театром, з дійовими особами, що вражають своєю “неземною” красою і величчю – планети, зорі, галактики.
Іншу важливу проблему Львова можна розв’язати створенням такого центру. При такій великій кількості університетів, академічних науково-дослідних інститутів та інших установ науково-освітянського профілю у Львові, тим не менше, не має жодного конференц-залу для проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів та інших важливих заходів на сучасному рівні технічного та організаційного забезпечення. Функцію планетарію можна сумістити із центром для проведення міжнародних наукових конференцій та симпозіумів, залучивши до нього зали з відповідним технічним забезпечення та інфраструктурою. У такій споруді були б зацікавлені всі вузи та академічні заклади Львова.
Хороші, але нереалізовані ідеї, не дають спокою, спонукають людей до пошуків шляхів їхнього втілення. Ініціаторами створення такого центру у Львові цього разу є Львівський національний університет імені Івана Франка, Львівське астрономічне товариство та українська редакція журналу Scientific American – “Світ науки”. Ними запропоновано проект створення такого науково-просвітницького центру. Ідею підтримали обласна державна адміністрація та влада міста й обіцяють допомогу та участь у її реалізації.
Кінцевою метою проекту є створення науково-просвітницького центру “Планетарій”, який складатиметься з лекційно-демонстраційного залу – зоряного театру, музею астрономії та космонавтики, астрономічно-космічного атракціону, а також конференц-залу з відповідною інфраструктурою для проведення міжнародних конференцій та науково-технічних виставок. З його допомогою можна задовольнити зацiкавленiсть космосом усiх допитливих будь-якого вiку та освiти. І не тiльки космосом. Він буде центром популяризації знань із різних галузей природознавства, адже сучасні космічні дослідження включають усі накопичені людством знання – від елементарної частинки і клітини до позаземних цивілізацій і Всесвіту як цілого.
Як це зробити і за які гроші? У світі сучасні планетарії є цілком самоокупними. Більше того, навіть прибутковими. Згідно з досить консервативними оцінками, сучасний планетарій разом із центром для проведення конференцій міг би окупити себе за 4-5 років. Для початку можна скористатися обладнанням, яке може надати для тимчасового користування Київський планетарій. Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету ім. І. Франка готова подарувати такому планетарію професійний телескоп АВР-2.
Автор – старший науковий
співробітник Астрономічної обсерваторії,
доцент кафедри астрофізики Львівського
національного університету
ім. Івана Франка, канд. фіз.-мат. наук
|
|
