Парламент на грані...
У Верховній Раді витворились умови для виникнення антипрезидентської більшості - всупереч пасивному опору багатьох націонал-демократів
ДЗЕРКАЛО
Кость БОНДАРЕНКО
У четвер у парламенті було заслухано інформацію Тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин зникнення Георгія Гонгадзе. Фактично парламентарі мали винести вердикт у справі силових міністрів, які, по-перше, виявили повну бездіяльність і безпорадність щодо цього ексцесу, а по-друге, були замішані у скандалі, вже відомому як “Кучмагейт”.
“Поступ” частково зупиняв свою увагу на цих подіях у минулому числі. Проте декілька разів виникала критична ситуація, коли справу вирішував буквально один голос. Не важко уявити, що програш у такому питанні міг обернутися для парламенту драматичними подіями, додавши сил Президентові та його оточенню. Тому цікаво подивитися на те, як голосували окремі депутати та фракції, якою була позиція тих чи інших народних обранців за критичної ситуації.
Отже, коли проект постанови депутата В.Зубова про звільнення Юрія Кравченка, звіт Михайла Потебенька і проведення міжнародної експертизи аудіозаписів було винесено на голосування, стало зрозуміло: документ набрав мінімально можливу кількість голосів – 226. Після цього відбувається повторне голосування – за постанову в цілому. І тепер при підрахунку зникає один голос – за постанову віддають свої голоси лише 225 депутатів. Спікер парламенту І.Плющ мав усі підстави оголосити, що постанова не проходить, а також закрити засідання. Однак під тиском депутатів він переносить розгляд цього питання на вечірнє засідання.
Цікаво, що жодного голосу “за” постанову не дали фракції “Трудова Україна”, НДП, Зелені, “Відродження регіонів”. У СДПУ(о) за постанову голосував лише Олег Іщенко – це й зрозуміло: адже на початках звинувачення у вбивстві В’ячеслава Чорновола лягали саме на нього, і нині він має всі підстави “очиститися”. Фракція “Батьківщина” спочатку дала 17 голосів, а потім ця кількість зменшилася до 15. Вісім голосів було від “Солідарності” (сам лідер фракції П.Порошенко скромно не реєструвався). У фракції УНР спочатку постанову підтримали всі депутати, крім І.Тарасюка, О.Слободяна та І.Біласа.
Проте згодом І.Білас проголосував “за” текст постанови. Абсолютно незрозумілою залишилася позиція депутатів фракції НРУ Олени Бондаренко, Лілії Григорович, Едуарда Креча, Юрія Криворучка, Олександра Лавриновича, Геннадія Удовенка та Олександра Чорноволенка.
У повному складі “за” постанову проголосували соціалісти і комуністи, а також фракція “Яблуко” та значна частина позафракційних депутатів. Майже у повному складі постанову підтримала фракція “Реформи-конгрес” (окрім депутата Олександра Ємця, позиція якого теж стала своєрідним сюрпризом для його товаришів у фракції).
На вечірньому засіданні депутати все-таки з’ясували питання щодо Юрія Кравченка. “За” проголосували 235 депутатів. І знову – не голосували “Трудова Україна”, “Відродження регіонів”, “Зелені”, значна частина “Солідарності”.
Знову не голосували Богдан Бойко, Едуард Креч, Лілія Григорович, Роман Зварич, Юрій Криворучко, Олександр Лавринович, Геннадій Удовенко та Олександр Чорноволенко. Знову не голосував Олександр Ємець.
Таким чином, Верховна Рада прийняла важливу постанову. І суть її зводиться не стільки до рекомендації Президентові звільнити Кравченка (бо це вирішуватиме сам Президент – звільняти чи залишати на посаді міністра за те, що той розмовляв з ним). Важливим моментом є те, що, по-перше, парламент фактично розписався у необхідності відставки Потебенька – а це Верховна Рада може зробити без згоди Президента, а по-друге, міжнародна експертиза в справі Гонгадзе – в тому числі і експертиза аудіокасет – все-таки буде проведена.
Того ж дня було проголосовано ще один документ, який вносила Тимчасова слідча комісія – постанову про звільнення з посад шефа СБУ Леоніда Деркача та Голови Державного митного комітету Юрія Соловкова. Ця постанова набрала 238 голосів, з них 125 дали представники лівиці, а решту – УНР, НРУ (знову частково), “Батьківщина”, “Реформи-Конгрес”, “Яблуко” та позафракційні. “Трудова Україна”, НДП, “Зелені”, “Відродження регіонів” та СДПУ(о) знову не брали участі в голосуванні.
Судячи з усього, у Верховній Раді склалися передумови для виникнення право-лівої антипрезидентської більшості, і це примушує задуматися над тим, чи не зможе стати ця більшість прообразом певної консолідованої опозиції до Леоніда Кучми. Крім того, голосування в парламенті знову показало нездатність до прямих і відкритих дій значної частини депутатів, яких традиційно зараховують до національно-демократичного табору. Це примушує задуматися: чи не бояться ці політики якогось компромату, яким їх можуть зв’язувати по руках і ногах міністри-силовики. Нехай де-юре вже колишні. Але все ще доволі сильні.
|
|
