Четвертий закон Сігала
Найпопулярніший львівський ді-джей Роман Чайка є прихильником жорсткої політичної публіцистики
ОСОБИСТІСТЬ
Остап БАРКА
У часи, коли Інтернет ще не увійшов у масове користування, а поняття “формату” вже звучало під час виробничо-філософських дискусій у львівських мас-медіа, коли криза 1998 року на них ще не відбилася, людина, відома більшості львів’ян за голосом, трохи меншій частині – візуально, як колоритний перехожий, а ще багато кому – особисто, сформулювала два закони функціонування отих самих українських мас-медій.
Отже, Перший закон Сіґала звучить так: “Позиція людини – керівника мас-медіа в Україні обернено пропорційна коефіцієнту його інтелекту, або H=pЧ1/IQ, де H – висота займаної посади, p – коефіцієнт порядності, а IQ – відповідно, інтелектуальний рівень.
Другий закон Сіґала – “Закон колообігу лайна в ефірі, або Чому російська попса процвітає на хохляцькому ґрунті” – очевидно, став би в пригоді тим, хто ніяк не дасть собі ради з процвітанням вульгарних іншомовних пісень в ефірі нашого міста...
Біохімік за освітою, ді-джей та музикант за професією, Роман Чайка, відомий також як DJ Seagull, став водночас чи не найвпливовішим львівським журналістом. Пояснюється це не тільки тим, що з 1993 року він у львівському ефірі, але й відомим радикалізмом Сіґала. Хоча... радикалізмом в українському контексті вважається пряме виконання журналістських обов’язків, як їх розуміють у демократичних країнах.
Він належить до тих людей, котрі, як герої телевізійної реклами, не можуть жити без інформації. У його бездонному наплічнику завжди було пару свіжих газет, українські і зарубіжні журнали, компакт-диски, нові фільми, нові книжки та парочку компроматів. На його шляху зі студії, на студію, з репетиції, на репетицію зустрічалося безліч знайомих і напівзнайомих героїв львівського політикуму, істеблішменту, андеґраунду, а також журналістикуму, економікуму і криміномікуму. Він приносив інформацію в студію просто-таки з вулиці, видобував її серед людському гамору і так робив радіо живим.
І була музика – інша, якою захоплювався весь світ, але нетолерована по наш бік від Шегинів. Для пересічного львів’янина, достатньо таки зацофаного життям, це були сигнали з іншого світу, не просто з-за залізної завіси, як це було раніше, а зі світу інших можливостей, з іншої України. Але оскільки Другий закон Сіґала, тобто: “Музика стає “форматною”, коли вона розкручена, а розкручена вона, коли є гроші, а гроші є в кримінальних структур, а кримінальні структури вкладають гроші в лайно, відповідно лайно є форматним” (скорочена версія), до появи Радіо Ініціативи “Нова Хвиля” 102,5 FM діяв настільки безперебійно, що будь-який Ньютон позаздрить: дискусії стосовно формату не припинялись ніколи. Проте приводом для найдовшої перерви в ефірній Чайковій практиці була власне політика, а саме – вибори Президента 1999 року. Оприлюднення в ефірі інформації, яку, за бажання, будь-хто міг прочитати в газеті, було достатньо, аби Сіґала піддали анафемі...
Винахід Третього закону Сіґала, “Закону кризи цивілізації”, здається, був пов’язаний із його найновішим життєвим мобільно-телефонним досвідом, і навряд чи має безпосередній стосунок до журналістики: “Біологічна субстанція, чий інтелект прямує до нуля, максимально прагне вищих технологій”.
І, нарешті, Четвертий закон є Законом поборювання Другого, і досі науці був невідомим. Ну, принаймні, до квітня 2000 року. А від середини січня на ясні очі галичан з’явиться Центр “Інтелект Ініціатива”. Багатьох коментарів із цього приводу можна буде уникнути, як тільки в ефірі телеканалу СТБ-Міст та в ефірі 12-го каналу з’являться знайомі обличчя. Зокрема – відомий політолог, керівник відділу українських новин у “Поступі” Кость Бондаренко, знаний слухачами Радіо Ініціативи “Нова Хвиля” 102,5 FM як автор програми “Політична шахівниця” та той-таки Сіґал-Чайка. Їхня програма називатиметься “Провокаційне інтерв’ю”. Водночас добре відоме “Провокаційне інтерв’ю” на Радіо Ініціативі “Нова Хвиля” у виконанні Михайла Барбари та Чайки-Сіґала залишатиметься на своєму старому ефірному місці. Власне з Михайлом Барбарою програма “Провокаційне інтерв’ю” народилася в свій час на “Радіо Люкс”, але там спочила в Бозі з незалежних від Міська та Чайки причин. Згодом у тому напрямку – суспільно-політичному, скажімо, – Сіґал-Чайка працював у парі з Олесем Пограничним. Тепер – з Костем Бондаренком, на думку його напарника – Сіґала, найцікавішого сьогодні публічного аналітика. Власне, найпарадоксальніше те, що Кость Бондаренко, який переважно займається тим, що аналізує вітчизняні, прости, Господи, політичні тенденції для професійних політиків та журналістів-фахівців, показав приклад масової політичної аналітики, яку досі на території України репрезентувала лише російська пропагандистська машина. Сіґал, зі свого боку, обіцяє розмахувати кігтями, аби удари Кості були жорстокішими.
Під час цьогорічних виборів у 115-му виборчому округу такі інтерв’ю проходили одночасно на телеканалі “Міст” та в ефірі Радіо Ініціативи “Нова Хвиля” 102,5 FM, і навіть ті, хто раніше взагалі не слухали радіо, сприйняли Сіґала саме як журналіста, чий голос викликав асоціацію з В’ячеславом Піховшеком. Сам Чайка сподівається, що голос – єдина схожість...
Водночас вечірні програми Сіґала на Радіо Ініціативі “Нова Хвиля” 102,5 FM наберуть регулярності. В ідеалі ці традиційні вечірні ефіри мали би репрезентувати непублічні групи населення. Себто, представників ЖЕКів, скінгедів, представників ікс-покоління, тих, хто займається зброєю, наркобізнесом, транзитом нелегалів, – людей, які не люблять розповідати про свою діяльність. Зі свого боку, Чайка обіцяє жорстокий катарсис з елементами мазохізму. Усі ці добрі сіґалівські традиції, які нічого доброго, крім скандалів, не обіцяють.
Бо щоб він не робить, а робить він це – найкраще.
|
|
