Росіяни викуповують Україну?
СТРАТЕГІЧНЕ
Наталія СТЕЛЬМАЩУК
Президента України Леоніда Кучму не цікавить, яке походження має іноземний капітал, лише б він був, написала нещодавно польська газета Rzeczpospolita. А приходить в Україну майже виключно російський капітал. Мало того, нерідко бувають випадки, що російські фірми конкурують між собою за придбання контрольних пакетів акцій українських підприємств. Як наслідок, на сьогодні росіяни контролюють доволі велику частину стратегічних українських підприємств, що були виставлені на приватизацію.
“Патріотичною трагедією” назвав московський журнал “Деловые люди” ситуацію українського прем’єра Віктора Ющенка. Як пише журнал, Віктор Ющенко має імідж проєвропейського політика, прихильника ліберальної ринкової економіки, і водночас – палкого патріота, який, не маючи іншого виходу, мусить віддавати чергові стратегічні галузі національної економіки під контроль російського капіталу. А саме цей капітал у поєднанні з найпотужнішими українськими фінансово-промисловими групами починає нині вирішувати, як розвиватимуться відносини між Києвом та Москвою.
У зв’язку з проектом будівництва газопроводу в обхід України сьогодні часто згадується російська компанія “Газпром”. Для її президента Рема В’яхірєва дуже важливо, під чиїм контролем перебуває українська газова система.
Використовуючи свою позицію монополіста, росіяни встановлюють для України завищені ціни на газ, добре усвідомлюючи, що заплатити їх буде неможливо. Як написала нещодавно газета “Время Новостей”, газ для України на 20 доларів дорожчий (80 доларів за 1000 кубометрів), ніж той самий газ для Польщі. І оскільки жодне з українських підприємств не мало змоги заплатити таку ціну, їх заборгованість зростала, a росіянам залишилося лише чекати, коли боржники й сам український газопровід перейдуть під їх контроль.
При цьому за контроль над українським транзитним газопроводом боролися не лише росіяни. Починаючи з 1997 року британо-голландська компанія Shell висловила пропозицію щодо придбання українського газопроводу, а два роки тому український парламент навіть розглядав таку можливість, але тоді цю пропозицію відхилили як невигідну. Мало того, Верховна Рада вирішила зарахувати газопровід до групи підприємств із особливим стратегічним значенням, які в принципі не можна приватизувати.
Зараз позиція Києва з цього питання вже не така принципова. Хоча все ще говорять про заборону приватизації, але допускається можливість оренди. “Газпром” виступає у цій ситуації як потенційно найсильніший партнер і диктує свої умови: він готовий на будь-яке рішення. Але за умови, що у будь-якому випадку контрольний пакет залишиться у його руках.
І “Газпром” має на це непогані шанси, бо в самому українському керівництві, що особливо підкреслює російська преса, нема одностайності. Як пише газета “Сегодня”, Президент Леонід Кучма схильний погодитися на приватизацію газопроводу й нібито навіть обіцяв це російському президенту Путіну, і лише прем’єр Віктор Ющенко не допустив цього.
Український прем’єр не полишив свого наміру продати газопровід компанії Shell, aле тут його спіткала прикра невдача: представники Shell поставили нові умови, які були ще гірші від тих, які вони пропонували у 1997 році. Вони вимагають зменшення пакету держави з 51 дo 25%, a крiм того, погоджуються інвестувати у газопровід лише 600 мільйонів доларів, a нe 1,5 мільярда, що їх вони обіцяли раніше. Тому найімовірніше, що, незважаючи на заяви Ющенка про те, що проблеми енергетики загрожують незалежності України, єдиним претендентом на українську трубу залишиться “Газпром”. Як не парадоксально, дивується польська газета, сприятиме цьому сам Президент Кучма. Як сприяє і будівництву газопроводу в обхід України.
Кучма закликає не робити з цього проблеми, і, як стверджує газета “Сегодня”, має на це причини. Український Президент, пише російська газета, охоче погодився б на своєрідний бартерний торг. Так, Київ не буде виступати проти ідеї будівництва газопроводу через Польщу, але зате “Газпром” має пообіцяти, що труби на це будівництво будуть виготовлятися на Харцизькому заводі й проти них не вестимуться російські антидемпінгові процеси. На думку “Сегодня”, таким чином Кучма відстоює інтереси української групи “Iнтерпайп”, до якої належить згаданий завод і яку очолює наближений до Президента України Віктор Пінчук.
Так дії Кучми коментує російська преса. Насправді справа значно складніша й стосується не лише газу, але й інших стратегічних галузей, зокрема – металургійної промисловості.
Так, за контроль над українською важкою промисловістю борються такі російські олігархи, як Роман Абрамович, Олег Дерипаска та Лев Чорний. Уже сьогодні вони володіють значною частиною українських алюмінієвих і металургійних комбінатів. Наприклад, група “Сибирский алюминій” фактично контролює Миколаївський глиноземний завод. Ця ж група за посередництвом власного російсько-українського банку володіє 51% акцій Дніпропетровського металургійного комбінату. Гостра боротьба свого часу точилася за Макіївський металургійний комбінат, розташований на Донеччині. Врешті-решт, перемогла зареєстрована на Віргінських островах офшорна фірма Metals Russia, серед засновників якої є Лев Чорний.
Значно спокійніше ділили український “торт” у нафтовій промисловості. Коли на продаж виставили один із найбільших в Україні нафтопереробних заводів (Лисичанський), російська нафтова компанія “Лукойл”, яка раніше уже придбала Одеський НПЗ, цього разу поступилася іншій російській групі – Тюменській нафтовій компанії.
Як наслідок, значну частину українських нафтових заводів так чи інакше контролюють росіяни. А тепер вони – передусім це Анатолій Чубайс з РAO ЄЕС – чекають на початок приватизації українських енергетичних компаній.
Наскільки загрозлива експансія російського капіталу в Україну? Кучма вважає, що російські інвестиції нічим не гірші від інших. Можливо, він має рацію, однак за умови, що позиції сторін більш-менш рівноправні, a економічна співпраця перебуває поза сферою політики. Однак у випадку Росії та України така ситуація практично неможлива.
Найгірше те, що Київ і справді не має вибору, зазначає польська газета.
Західних інвестицій бракує, a жити якось треба... Аналітики передбачають значне погіршення економічної ситуації України вже взимку. Власті готові віддати свої підприємства будь-кому, хто захоче їх купити. Але, окрім росіян, таких бажаючих небагато.
|
|
