Путін відпустив Поупа
ПОМИЛУВАННЯ
Євген ГУЛЕВИЧ
Президент Російської Федерації
В. Путін після тривалого очікування рішення московського суду врешті підписав наказ про помилування “шпигуна” Едмонда Поупа. Рішення вже давно було очікуваним і передбаченим, реверанс російського лідера надійшов саме вчасно – коли Гор вирішив відмовитися від претензій на американське президентство. Отож Путін, який перебуває з візитом у кубинських комуністів, не полінився одразу ж після винесення московським судом вироку про ув’язнення американського “шпигуна” на 20 років суворого режиму переслати з Куби свою вказівку.
Це явно політичне розв’язання проблеми, навіть якщо врахувати всі хиби і неповороткість російської системи правосуддя. Сама тривала (для Поупа – 8-місячна) процедура слідства, звинувачення й суду набула виразного драматургічного характеру. Ось, наприклад, як у цьому світлі виглядає надана Путіним амністія: “Керуючись принципами гуманності, враховуючи стан здоров’я засудженого та його власне прохання про помилування, а також виходячи з високого рівня відносин між РФ і США, наказую помилувати Поупа Едмонда Діка... звільнивши його від відбуття терміну покарання у вигляді позбавлення свободи”.
Те, що рішення виглядає гуманним, звісно, не підлягає сумніву, якщо згадати кількість прохань і погроз із боку Америки (нагадаємо, що конгрес США досить серйозно поставився до цієї справи, був великий резонанс у мас-медіа, дійшло аж до телефонних розмов між президентами країн та дзвінка вночі з середи на четвер держсекретаря США Мадлен Олбрайт до міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова); втім, ще у середу офіційний представник держдепартаменту США Річард Баучер запевняв, що “немає ніяких доказів того, що він (Поуп – Є. Г.) порушував російські закони”), то зрозуміло, що для Росії це не найкраща нагода, аби показувати свої зуби. Але якщо американці вміють захистити своїх громадян за кордоном, то, на жаль, навряд чи хтось заступиться за російських громадян у подібній ситуації (наприклад, справа Паська).
Рішення про помилування Путін зміг прийняти лише 14 грудня, позаяк це саме той день, коли московський міський суд виніс вирок. Зважаючи на події довкола цієї гучної справи, комісія з помилування (більшість із 17 членів якої керувалися радше тим, що їм не подобається російська судова система і подобається американська, і яких “зачепило звинувачення російського правосуддя в жорстокості” з боку конгресу США) ще до суду радила Путіну прийняти саме таке рішення. Для цього Поуп подав клопотання про помилування (лист до комісії містив прохання відпустити Поупа додому до вмираючого батька), а не скаргу до Верховного суду. Всього за годину після кубинського наказу (копія якого була одразу ж переслана новому президентові США Джорджеві Бушу) він був звільнений із СІЗО “Лефортово” і разом із дружиною на спеціально посланому зі США літаку відлетів додому. Залишилося цікаве запитання – як для російського керівника, так і для Поупа: – “чи розкаявся американець?”. Адже, згідно з офіційним “Правом на помилування”, його надають тим засудженим, хто в довгих клопотаннях відбув уже принаймні половину строку.
|
|
