Пам"яті Кардинала
ВТРАТА
Ольга ЯЦЕНКО
Не стало Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського. Звістка про його смерть виявилася чимось несподіваним і вражаючим. Давно було відомо, що кардинал важко хворий, але збагнути втрату цієї людини стало чомусь дуже нелегко.
Можливо, ще й тому, що Блаженніший Іван Мирослав Любачівський став символом Української Греко-Католицької Церкви, як і Андрей Шептицький та Йосип Сліпий.
Безумовно, вчора отримати інформацію про церемонію поховання Блаженнішого Івана Мирослава Любачівського було досить складно. Як повідомили “Поступ” у канцелярії Львівської архієпархії, ймовірно, похорон відбудеться наступного тижня, оскільки доведеться чекати на приїзд греко-католицьких єпископів з-за океану.
Тепер перед Синодом Єпископів Української Греко-Католицької церкви постане нелегке завдання – обрати нового Главу Церкви. Для цього буде скликано позачерговий Синод, щоправда, термін його проведення поки що теж залишається невідомим. Згідно з церковним правом, новий Глава церкви має бути обраний упродовж двох місяців.
Учора своє співчуття вірним Української Греко-Католицької Церкви висловив Іван Павло ІІ.
Довідка “Поступу”: Блаженніший Мирослав Іван Любачівський народився 24 червня 1914 року в містечку Долина на Івано-Франківщині. Його батьки – Євстахій Любачівський та Анна Олійник – мали трьох синів, із яких Мирослав був найстаршим. Він закінчив Українську католицьку богословську академію у Львові, потім навчався на факультеті філософії, а далі – на факультеті теології. Згодом блаженніший Мирослав Іван Любачівський продовжив навчання в Інсбруку (Австрія).
21 вересня 1938 року Блаженніший Мирослав Іван приймає ієрейське свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Це відбулося в каплиці митрополичих палат катедрального собору св. Юра у Львові.
Перші роки священослужіння кардинала Любачівського припали на період II світової війни. Водночас він захищає магістерську працю з Біблійних студій і докторат на тему Священного Богослов’я в Біблійному інституті в Римі. Далі навчається в Григоріанському університеті й здобуває ступінь магістра філософії. Кардинал Любачівський студіював також медицину. Після того, як Західна Україна була приєднана до Радянського Союзу й Українська Греко-Католицька Церква була насильницьким шляхом ліквідована, у 1947 році Кардинал Любачівський виїхав до США для співпраці з українськими емігрантами-католиками в Стемфорді.
Кардинал Любачівський був призначений у Церкву св. Петра і Павла та опікувався школою в Клівленді (штат Огайо). Тут розпочалася його діяльність як священика і письменника. Серед ранніх творів кардинала Любачівського є, зокрема, переклад “Катехизму Тридентійського Собору”. Найвідоміші його твори – “Десять заповідей Божих” та “Ранішні розважання”.
У 1968 році кардинал Любачівський став духовним директором Української Католицької Семінарії св. Йосафата у Вашингтоні. Пастирював у Манасі та Річмонді (штат Вірджинія). У 1971 році його призначено професором Академії св. Василія у Філадельфії (штат Пенсільванія). У 1973 році він керує Місією Пресвятого Серця. Кардинал Любачівський був призначений духовним директором семінарії св. Василія у Стемфорді, штат Коннектикут, у 1977 році.
Його Святість Папа Павло VI надав кардиналові Любачівському ступінь почесного прелата у квітні 1978 року. 13 вересня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його Митрополитом – Архієпископом Філадельфійським – і висвятив у Римі 12 листопада 1979 року. 27 березня 1980 року, після Синоду українських католицьких єпископів, він отримав призначення Коад’ютора Верховного Архієпископа з правом спадкоємності, а від 7 вересня 1984 року став Главою Української Греко-Католицької Церкви. 25 травня 1985 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив його кардиналом.
|
|
