ТЕЗАУРУС ДАТ
Багато хто сподівається, що свобода слова в Україні – після Указу Президента про підтримку ЗМІ – має шанси нарешті стати повноцінною і самодостатньою.
Багато є й скептиків, які не вірять у те, що один документ здатний змінити усталену систему. “Поступ” пропонує невелику хронологію найбільш резонансних випадків порушень свободи слова в нашій країні.
1992 р. – загибель Вадима Бойка, народного депутата, журналіста УТ-1, який розслідував справи, пов’язані з первісним накопиченням капіталу в Україні;
1994 р. – під час президентської виборчої кампанії за вказівкою Л. Кравчука закрито телестудію “Гравіс” (власник –
О. Волков);
1997 р. – суд задовольнив позов міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка до газети “Киевские ведомости”. Газета опинилася на межі банкрутства;
1997 р. – закривається газета “Вечерние ведомости”;
1997 р. – арешт власника газети “Киевские ведомости” Михайла Бродського;
1997 р. – закрито газету “Правда
України”;
1998 р. – усунення президента Національної телерадіокомпанії України Миколи Княжицького та “групи Сівковича” з
УТ-1;
1998 р. – закриття телестудії “11-й канал” (м. Дніпропетровськ);
1999 р. – загибель випускового редактора служби новин телеканалу СТБ
Мар’яни Чорної;
1999 р. – закриття газети “Політика”. Побиття головного редактора газети Олександра Ляшка;
1999 р. – арешт редактора газети “Правда України”;
1999 р. – загибель продюсера телеканалу СТБ О. Дейнеки;
1999 р. – усунення з СТБ “групи
Сівковича”;
2000 р. – закриття рахунків газети “Вечірні Відомості”;
2000 р. – гоніння на газети “Свобода”, “Грані”, “Товариш”;
2000 р. – акція львівських журналістів “Хвиля свободи”;
2000 р. – зникнення журналіста
Георгія Гонгадзе;
2000 р. – група редакторів українських газет звернулися в ПАРЄ із заявою про те, що в Україні застосовуються протизаконні дії для того, аби зашкодити виходу газет.
|
|
