Осінній лебідь яким він є
БАЛЕТ
Марко ГОРІШНІЙ
До Львова знову завітав чоловічий балет із Санкт-Петербурга під керівництвом Валерія Михайловського. Перше розчарування – від того, що через серйозну травму одного з танцюристів трупа не привезла нову композицію “По–гляд з боку”. Проте дуже швидко вир танцю, впізнавання, зачарування розчинив у собі без сліду всі невдоволення. Лишилося лише бажання побачити нову виставу, але Михайловський пообіцяв її таки привезти.
Homo ecce (“Людина як вона є”) є серйозною хореографічною композицією із номерів сучасних балетмейстерів. Глядачі пильно стежили за граціозними рухами фігур, завмирали, коли учасники трупи легко виконували складні класичні па. Відсутність декорацій тільки підкреслювала монументальність видовища, де танцюристи виглядали ожилими скульптурами.
Це не був балет у класичному розумінні. Скоріше, це поєднання класичного та модерного танцю. Плюс високий професіоналізм, виконавча майстерність та естетична краса балетного мистецтва.
Новим для львів’ян був номер “Елегія” на музику П. Чайковського у хореографії В. Кареліна та у блискучому виконанні Олександра Строкіна. Номер елегантний, драматичний, вишуканий.
А так – постійні шанувальники плакали у звичних для себе місцях, новоприбулі відкривали для себе мистецтво трупи, на яку дехто йшов задля екзотики. І в антракті перші із захопленням розповідали іншим, як смішно та весело буде після антракту.
Суворий чоловічий балет створив за принципом контрасту чудове тло для видовища “І жартома, і серйозно”.
Зала вибухнула оплесками, заледве промінь прожектора висвітив виконавців першого номера (Па-де-катр Ц. Пуні), що застигли витонченою “віньєткою”.
Протягом усього мінібалету і далі – до фінальної крапки дивертисменту – температура в залі зберігалася на градусі кипіння. Мабуть, тільки на спектаклях для дітей буває іноді така бурхлива і безпосередня радість.
А “Умираючий лебідь” Сен-Санса у виконанні В. Михайловського став, як і завжди, кульмінацією вистави.
Потім пан Валерій розповідав про мандри трупи між Сходом та Заходом, про приголомшливий успіх у Китаї, про роботу з американським балетмейстером
К. Флемінгом, який подарував трупі свою роботу, про те, що у Пітері вони можуть дозволити собі винаймати зал лише на чотири години в день. Але про що би не йшлося, за всім стояв лише танець.
Так у чому ж “формула успіху” трупи? Якщо відповісти просто, то тут робиться все серйозно. Подвійне перевтілення – спочатку в балерину, потім у конкретний образ – задача складна і настільки ж захоплююча. Актори Михайловського з нею впоралися на славу. І у класичних жіночих партіях, і у “чоловічих балетах” вони вирізняються не лише хореографічними, а й драматичними талантами.
Досягнута в поті чола майстерність стала умовою азартної сценічної гри, що нестримно заманює глядачів до співучасті. Чи часто зустрінеш таке в балетному театрі? Напевно, в цьому і є секрет привабливості Чоловічого балету.
|
|
